Читати книгу - "Помилково заручені, Тіна Волф"

Потім її сусід, цей хаотичний хлопець у футболці з діркою на плечі, ніжно посміхнувся і поцілував її руку, чим добив її зовсім. Аліна завмерла. Колеги за сусідніми столами притихли, чекаючи її реакції. 

— О! — знову вигукнув бос. — Як мило! Як я радий за вас.   

— Що?! — вирвалося в Аліни. 

— Нарешті! — продовжив він. — Я завжди казав, що кар’єра — це чудово, але особисте життя не менш важливе! А ти мені не вірила. 

— Але це не… — почала Аліна, але її перервали оплески. 

Так, оплески. 

Кілька колег — включно з Іриною з бухгалтерії — вже встигли схопити телефони, щоб знімати все на відео. Хтось навіть витягнув серветку, явно розчулений моментом. 

Аліна глянула на Михайла, і той, замість того щоб врятувати ситуацію, просто широко всміхнувся й додав: 

— Ну, сюрприз уже не вийшов, але дякую за підтримку! 

Аліна глибоко вдихнула. А потім ще раз. І ще раз. І тільки після цього натягнуто посміхнулася босові. 

— Дякую, Олександре Петровичу, але зараз у нас багато роботи, тож я повернуся до своїх обов’язків. 

— Так, звісно! — радісно кивнув він. — Але все одно знайди час розповісти мені деталі. Ой, і ще… 

Аліна заклякла. Вона знала цей тон. Вона боялася цього тону. 

— Я хотів поговорити про підвищення, — продовжив бос. — Ти завжди була чудовою працівницею, але тепер, коли я бачу, що ти ще й серйозна, відповідальна людина, яка будує сім’ю… Думаю, керівна посада у відділі саме для тебе. 

Аліна мало не втратила дар мови. 

Це було те, чого вона прагнула. Те, до чого йшла роками. 

— Але це ми ще обговоримо після вашого весілля, — весело додав бос і пішов. 

Аліна перевела погляд на Михайла. 

— У тебе дві хвилини, щоб придумати, як ми з цього виплутаємося, — прошипіла вона. 

Михайло задумливо потер підборіддя. 

— А може, не виплутуватися? — запитав він. — Ти отримаєш підвищення, я отримаю… 

— Що? — Аліна звузила очі. 

— Ну, безкоштовну вечерю на вашому корпоративі, — не моргнувши відповів він і щиро посміхнувся.

Аліна вже уявляла, як буде його вбивати. Він точно запам’ятає цей день. Якщо виживе.

— Це. Не. Смішно. — рявкнула йому у відповідь.

Аліна вхопила Михайла за руку і потягла вздовж коридору подалі від цікавих вух і очей колег. Потім стала навпроти нього і втупилася прямо в його очі. Михайло ж виглядав цілком задоволеним собою. 

— Це трошки смішно, — відповів він, сховавши руки в кишені джинсів. 

— Ні, це катастрофа! — прошипіла вона. — Тепер всі думають, що ми заручені! 

— І що? 

Аліна витріщилася на нього. 

— Як це «і що»?! 

— Ну, ти ж чула свого боса, — Михайло підняв брови. — Підвищення, краща зарплата… Хіба це не те, чого ти хотіла?  

— Так, але не таким чином! — вона нервово пройшлася коридором туди-сюди. — Я не можу будувати кар’єру на брехні! 

— Ой, не треба драматизму, — Михайло стенув плечима. — Це не брехня, це просто… непорозуміння. 

Аліна зупинилася і глибоко вдихнула. 

— Ми зараз підемо до мого боса і все пояснимо. Скажемо, що сталося непорозуміння, що ти — просто мій… знайомий… — вона запнулася, бо слово «друг» ніяк не підходило до нього. 

— Ага, і скажемо, що ти не така вже й відповідальна та серйозна людина, якою він тебе вважає, — підкинув Михайло. 

— До чого це зараз? — спохмурніла вона. 

— До того, що ти заслуговуєш на цю посаду. І якщо для цього потрібно трохи підтримати… кхм… твою «ідеальну» репутацію, то чому б і ні? 

Аліна прикусила губу. 

Звісно, вона заслуговувала на цю посаду. Вона працювала понаднормово, виконувала завдання краще за інших, ніколи не запізнювалася. Але хіба вона дійсно могла дозволити всім думати, що вони з Михайлом разом? 

— Я це виправлю, — заявила вона нарешті. 

— Будь ласка, — Михайло розвів руками. — Але подумай перед тим, як поспішати. 

— Подумати? Про що? 

Він нахилився ближче і з лукавою посмішкою прошепотів: 

— А якщо я і справді тобі підходжу? 

Аліна автоматично відсахнулася. 

— Ти?! 

— Я, — безтурботно відповів він. 

— Ти хаотичний, несерйозний, безвідповідальний… 

— Зате веселий, харизматичний і винахідливий, — додав він, підморгнувши. 

— Ти зводиш мене з розуму! 

— О, нарешті ми прийшли до суті. 

Аліна стиснула кулаки, намагаючись не вбити його прямо тут.