Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Потапов, до дошки! 📚 - Українською

Читати книгу - "Потапов, до дошки!"

340
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Потапов, до дошки!" автора Тамара Крюкова. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 ... 41
Перейти на сторінку:
— у планер, малюк заревів.

Майка з лементом: «Негайно відпусти його!» — кинулася на порятунок брата. Здійнявся гармидер. Незабаром було не розібрати, хто в кого за що вчепився й куди тягне. І тут пролунав тріск…

Коли прибіг Жорик, охороняти було вже нічого. Точніше те, що залишилося від планера, можна було не охороняти. Жорик побачив уламки, і з виразу його обличчя Женька з Льоньком зрозуміли, що двір — це не те місце, де б їм зараз хотілося перебувати.

Не розібравшись, що до чого, Жорик пообіцяв надавати винному й відразу виконав свою обіцянку. Причому винним виявився Льонько, оскільки бігав він набагато повільніше за Женьку.

Пізніше друзі сиділи в затишному місці за будинком. Льонько прикладав до чола монету.

— Тепер ще ґуля вискочить, — з тугою в голосі сказав він.

— Ґуля — це дрібниці! Це пройде. Мені від несправедливості боляче, — розмірковував Женька, запекло жестикулюючи.

— Угу, — кивнув Льонько.

А Женька продовжував:

— Адже все через цю Майку. Я ж їй людською мовою говорив: «Не підходь». А вона ще цього Ваньку-встаньку з собою притягла. І їй нічого. От що образливо й боляче!

Льонько поторкав ґулю, що набухала на чолі, і подумав, що краще б йому було боляче від несправедливості. Він би потерпів.

Чергування

З нового навчального року в Льонка й Женьки ввели кабінетну систему. Кожен предмет вивчали в спеціальному кабінеті, а на перервах доводилося переходити з місця на місце. Може, хтось і вважав, що це не дуже зручно, але Женька відразу зрозумів, які великі перспективи відкриває кочове життя. Мало того, що коли спізнювався на урок, завжди знаходилося пояснення: мовляв, не відразу знайшов клас. На додачу, у кожному кабінеті було багато цікавезних штукенцій.

У середу Женька й Льонько були черговими по класу. Не можна сказати, що Женька любив чергувати, але цього разу йому не терпілося приступити до своїх обов'язків, тому що першим уроком за розкладом стояла біологія, а Женька вже давно націлювався обстежити цей кабінет. Це був найцікавіший кабінет у школі, якщо не рахувати кабінет хімії. Чого тут тільки не було: і акваріум з рибками, і клітка з хом'яками, і навіть справжній скелет із пластмаси.

До того ж сьогоднішнє чергування приховувало в собі й інші переваги. Женьці вже тижнів зо два подобалася Синицина, але крім, як схопити її за косу чи вибити з рук портфель, приводу до спілкування не траплялося. І от Женьці посміхнулася удача. Він знав, що Синицина хоче погодувати хом'ячків, тому напередодні в розмові ніби ненароком згадав, що чергує в кабінеті біології.

— Приходь, добре вже, тебе впущу. Тільки май на увазі, більше нікого не тягни, — щедро запропонував він.

Женька з'явився у школі рано й негайно побіг до вчительської за ключем від кабінету.

У день чергування Женька нервував. Цікаво, прийде чи ні? Від цих дівчисьок усього очікувати можна. Двері відкрилися, але, на Женьчине розчарування, до кабінету увійшов Льонько.

— Чого це ти мене не почекав? Я за тобою зайшов, а твоя мати каже: «Він уже в школі».

Женьці не дуже хотілося обговорювати це питання, тому він спритно перевів розмову на іншу тему:

— Дивися, чого це тут трикутник валяється? Він же з кабінету математики. Здоровий який. Голова пролізе.

— Ні, не пролізе, — відмахнувся Льонько.

У цей момент двері відкрилися й увійшла Синицина.

— Привіт, хлопчики. Чим займаєтеся? — запитала вона.

— Та в нас тут суперечка вийшла. Чи можна голову в трикутник просунути, чи ні,— пояснив Женька.

Синицина подивилася на трикутник оцінюючим поглядом і заявила:

— Ні. Вуха не пролізуть.

— От і я кажу, що він маленький, — підтвердив Льонько, якого надихнула підтримка Синициної.

Тепер Женька просто зобов'язаний був довести, що має рацію, щоб Синицина бачила, на чиєму боці істина.

— На парі пролізуть! Б'ємося об заклад на похід у «Макдональдс»!

— А гроші звідки візьмеш? — посміхнулася Синицина.

— Моя справа. Ну, давай! — Женька тицьнув трикутник Льонькові.

— Якщо тобі гроші дівати нікуди, — знизав плечима Льонько й, узявши трикутник, без особливого ентузіазму спробував надягти його на голову.

Як і слід було сподіватися, трикутник був занадто вузький і не надівався, але

1 2 3 4 ... 41
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Потапов, до дошки!», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Потапов, до дошки!"