Книги Українською Мовою » 💙 Бойове фентезі » Будні феодала - 2, Олег Говда 📚 - Українською

Читати книгу - "Будні феодала - 2, Олег Говда"

170
0
07.05.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Будні феодала - 2" автора Олег Говда. Жанр книги: 💙 Бойове фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 29 30 31 ... 89
Перейти на сторінку:
Розділ 14

Червономордий вусань схопився, як пружиною підкинутий, і насамперед, навіть не продерши очі, схопився за шаблю. Яка, до речі, єдина з усієї... одягу, лежала на ліжку.

— Бий! — заволав на всю горлянку, зістрибуючи на підлогу і готуючись до поєдинку. — Брешеш! Не візьмеш! Пся крев!

Мутними, виряченими очима обвів кімнату, шукаючи ворога, поки не вперся поглядом у глечик, який я йому люб'язно простягав.

— Де бусурмани? Де я?.. — тон, з кожною наступною фразою, ставав тихішим. — Що трапилося?

— Сон... Лише поганий сон... Ковтни, вацьпан. Полегшає.

Вусач не змусив просити себе двічі. Але спершу вклав карабелю* (*пол., — кarabela — тип шаблі, зокрема мав поширення серед польської шляхти в XVII-XVIII століттях. Основною відмінністю карабелі є рукоять у формі «орлиної голови») у піхви і надів перев'язь на плече. Відразу видно — досвідчений вояка. Зброя важливіша за штани. Пив довго і жадібно, доки не закінчилося вино. Потім упустив недбало жбан на ліжко, обтер долонею вуса і представився:

— Шпичковський Ян... із Шпичкова. Шляхтич литовський. З ким маю честь?

— Антоній Поліський. З Полісся. Шляхтич коронний...

— Приємно познайомитись, вацьпане… — мотнув головою вусач. Потім ще раз оглянув себе та будуар. Знайшов штани і став одягатися, бурмочучи при цьому. — Гм... Не присягнув би на Біблії, але... здається... я був тут не один. І, гм... не з паном. Чи та лялечка мені теж наснилася?

— Можу пана Яна заспокоїти. Дівчина пану не наснилася. У кого хочеш спитати. Її стогін чула половина Смоленська.

Портьєра колихнулася, я вже побоявся, що обурена Ядзя вискочить з укриття, але панночка промовчала.

— Гм... — червономордий здоровань поважно підкрутив вуса. — Так, на чоловіків зі Шпичкова дівчата ніколи не ображалися.

— Що, напевно, не скажеш про їхніх знайомих кавалерів.

— Це так... — погодився Шпичковський. — Але ж вацьпан знає правило. У справах амурних, як і на бенкеті, — кожен сам за себе. Хто встиг, той з'їв! Запізнілий стоїть у кутку і облизується.

— Не можу не погодитись з паном. Але, іноді, ті, що запізнилися, не хочуть чекати і вилами в спину тицяють.

— Лотри... — буркнув шляхтич.

— Таки так. Але, якщо пан Ян із товаришами просто зараз не покине місто, то й години не пройде, як цей милий будинок запалає...

— Вацьпан жартує?

— Анітрохи. Невже пан Ян не знає, яке пекельне полум'я здатні розпалити ревнощі?

«Дежавю... Здається, я сьогодні вже говорив ці слова?»

— О так! — стрепенувся вусань. — Пам'ятайте, коли мені було... а, чорт його знає, скільки мені тоді було! Шмаркач шмаркачем. Вуса точно ще не росли. Я намагався добитися прихильності однієї...

Портьєра захилиталася сильніше. А з вулиці почувся тупіт безлічі ніг.

— Перепрошую, пане, але часу обмаль! Про дівчат пізніше розкажете. А зараз забирай своїх хлопців і вимітайтеся зі Смоленська, якщо не хочете бути повішеними!

— Не чувано?! — заревів той, червоніючи більше, ніж звичайно. — Пся крев! Шляхтича? Повісити? За що?

— За шию, пане. За шию... Ви ж не стерпите образи рукоприкладством, схопитеся за шаблі. І з десяток-другий зарубаєте.

— Півсотні, не менше! — одразу набурмосився Шпичковський. — Я особисто десяток покладу ось цієї рук...

— Тим більше! І що накаже воєвода Королькович, зробити з тими, хто у мирний час уб'є півсотні городян?

— Як що? Повісити... Пресвята Діва Марія і всі апостоли! Як же я одразу не... — шляхтич метнувся до дверей, на ходу натягуючи жупан. — Дякую, пане Антонію. Ми з хлопцями у боргу перед тобою. Повернемо з лишком, як тільки зможемо.

— Заховайтеся на ніч неподалік міста. І чекайте… Вранці я вам індульгенцію привезу.

— Повік не забуду! — вигукнув той з таким виглядом, наче хотів кинутись мені на шию з поцілунками. Обійшлося... Пан Ян ще раз хитнув головою, як застояний жеребець, що значить вклонився на шляхетський манер, і вискочив за двері.

А наступної секунди з-за портьєри вилетіла розчервоніла, як маків цвіт, панночка Ядзя.

— Апчхи!

Відчуття, ніби з гармати поряд жахнули. Я навіть не повірив, що така крихітна істота може видавати настільки голосні звуки.

— Будь здорова...

— Апчхи! — панночка затиснула носа і закрутилася дзиґою.

Не допомогло.

— Апчхи! — вистрілили вона й утретє, але вже тихіше.

Потім не дуже елегантно висморкалась і витерла носик краєм скатертини.

— Пресвята Діва Марія! Думала, помру... Яка ж там пилюга! Завтра ж скажу пані Малгожаті, щоб потримала з годинку в тому кутку всіх покоївок. Може, хоч це навчить їх прибиратися як слід. О, Боже, як незручно вийшло. Я згорю від сорому

— Не бачу причин для конфузу. Панночка неймовірно мило чхає! — я сховав усмішку так далеко, як зміг. Щоб навіть краєчок не висовувався. — Ніколи в житті не чув нічого прекраснішого... Дзвінко, мелодійно... Думаю, пану Якубу теж подобається.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 29 30 31 ... 89
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Будні феодала - 2, Олег Говда», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Будні феодала - 2, Олег Говда"