Читати книгу - "Місто мертвих ангелів, Несвятий революціонер"

- Що чую?

- Хтось сюди наближається, треба негайно…

«Удар»

-Господи… Тільки не ви, «удар».

4.

Я прокинувся від того, що мені вдарили ногою у живіт. Руки мої зв’язані, але відчував, що пістолет так і залишився у кобурі. Мене не обшукували.  За вікном вже була ніч. У приміщенні горіло досить тускле світло.  Розгледівши  того, хто завдав мені болю, я побачив чоловіка у чорному плащі, на якому так чітко виділялись зелені ґудзики. Його погляд пронизував мене, але зміїних очей, як у решти сектантів я у нього не побачив.

-А, ти прокинувся, звірятко, вибач, що завдав тобі болю. Фредді не любить насильства, Фредді любить Вольфа та виконувати його накази. – облизався чоловік.

-«Кх-кх», хто ти?- із хрипом промовляв я, все ж таки той недоумок мені добряче вдарив у живіт.

-Ти хіба не почув? Фредді я. – посміхнувся чоловік.

-Що тобі потрібно від мене?

-Так, Артуре, прошу пробачення за цього недоумка, що тільки що розмовляв моїм ротом, я Бельстант.

-Зачекай, ким ти є насправді?

-З тобою зараз спілкується Бельстант, перед цим то був недоумок Фредді – моя друга особитість, ми одна людина. Він відстала дитина, яка чомусь щоразу захоплює мою свідомість і стається така лажа, але ми не про це.

-Не ображай Фредді, Фредді скаже Вольфу. – вмить заговорила друга особистість.

-Замовкни, сучий сину. Ще раз ти мене переб’єш і я вистрілю нам у голову, і тоді сраний Фредді помре, ти цього хочеш?

-Фредді, не хоче помирати,  Фредді хоче до Вольфа.

Я шокований тим, що чув власними вухами. Ця людина за секунду ставала Бельстантом, і за таку ж секунду – Фредді. Відкинувши трішки погляд праворуч, я побачив сидячого на стільці Логана. Його голова була закинута назад, а шия повністю перерізана.

-І так, слідчий, я хочу, щоб ти затямив слова Вольфа, які він так хотів передати тобі сам.

-За що ви вбили Логана… - перебив я його

- Тому старому педофілу давно треба було померти. Знав би ти, що він робив із маленькими хлопчиками та дівчатками, ти б його сам убив при першій можливості.

-Не може бути, Логан не став би, «кх-кх».

-Який ти дурень, Конграйте. – цей чоловік дістав записничок. – Хочеш я тобі прочитаю зараз дещо, хочеш?

-Фреді хоче, прочитай, прочитай!

-Ехх… Лише сьогодні Фредді. – промовив Бельстант і почав читати. 

«Сьогодні ввечері, йдучи п’яним із «Свинячого рила», я познайомився із хлопчиком. Він плакав над тілом матері, яка померла від опіуму. На вигляд йому було років з десять. Сидів увесь заплаканий. Підійшовши до нього, я обійняв пацана за плече, та запропонував піти до себе до додому, пообіцявши, що зігрію його і піду до Саптона, розповім про труп жінки. Коли ми були у мене вдома, я запропонував хлопцю чай, в який потім підсипав снодійне. Я ґвалтував його, поки моє серце не наповнилось вогнем, а член не став м’яким. Увесь цей час  пацан спав, він нічого не відчував, а я молився, щоб він не прокинувся.
Сьогодні мені пощастило. Він не проснувся навіть тоді, коли я ніс його назад до його матері. Можливо, я переборщив із дозою снодійного і він помре. Ну й на щастя мені, хоча б свідка не буде. Сьогодні був чудовий день. Логан Телівер»  

-Бридка історія, Фредді цього не любить. Фредді хоче плакати…

-Тепер ти розумієш, Артуре, біля кого ти весь час ходив? – промовив Бельстант. -  І це лише перша сторінка його записнику. Цей старий придурок втратив його, коли проходив п’яним повз «Кузню духу», де я й підібрав записничок. «ХА-ХА», який же він недоумок той Логан, хто ж записує свої вдалі спроби ґвалтування у щоденник. Мабуть, найтупіший педофіл на континенті. Але знаєш чого я більше ненавиджу, Конграйте, чим убивць? Правильно, педофілів. Це найгірші істоти на всьому світі. У цьому місті це вже другий. Першого я зловив ще десять років назад. Відрізав йому члена та запхнув йому у рот.

Слова Логана про те, що дочка Крістіана змушувала серце його танути від криги, набули зовсім іншого значення. Для старого педофіла маленька Віта була лише здобиччю. Мабуть, саме тому Телівер підбивався у друзі до м’ясника, аби отримати свій знайдений скарб. Добре, що ця паскуда мертва.

-Ким ти є, Бельстанте, ти сектант? Тоді чому у тебе немає зміїних очей?

-Я виродок… Через цього недоумка Фредді, який так невчасно з’явився у моїй голові, коли я був на церемонії, мене хотіли убити, але за мене заступився Вольф, який пообіцяв Флоріану, що я стану найкращим їхнім шпигуном та що саме головне – буду вухами у місті для Вольфа. Ти вже міг його бачити, звірятко, коли вперше зайшов у «Свиняче рило», тоді ти наштовхнувся на них. Що саме дивно, у той день ще хтось був із туристів тут, але я досі його не знайшов. Що ж до тебе слідчий…

-Ти мене уб’єш? Це було би так банально з твого боку, Бельстанте.

-Ха-ха, а ти балакучий, Артуре. Ні, не сьогодні, і навіть не завтра. Ти житимеш, поки Флоріан вважає за потрібне. Чорт його знає, чому він тримає тебе в живих, але ти для нього цінний, як і кожний із сім’ї. Це я хотів тобі передати від Вольфа, зараз ти є захищений нами.

Бельстант вже другий, хто каже, що я живу, поки хтось вважає за потрібне. Ксав’є є першим, і чомусь мені здається, що той циліндр у ближчий час може зійти з розуму.

-Знаєш, убий мене. Покінчи із моїми стражданнями у цьому місті прямо тут. Нехай Реймонд знайде мій труп і закопає прямо біля вокзалу, звідки я і приїхав. Візьми ножика і настав мені до горла. НЕГАЙНО!

-Що, що ти хочеш від мене? Фредді нікого не вбиватиме.

-Я сказав НЕГАЙНО

Бельстант приложив ножика до горла, але відразу забрав.

-Ха-ха, бачиш, Бельстанте, це ти живеш, поки я вважаю за потрібне. Якщо уб’єш мене або хтось це зробить замість тебе, ти будеш першим з ким буде проведений допит. І якщо Флоріану не доведеш, то ти і Вольф будете у могилі, чи принесені в жертву якомусь сраному Дермедону.