Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Тільки разом 📚 - Українською

Читати книгу - "Тільки разом"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Тільки разом" автора Анастасія Шевердіна. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 29 30 31 ... 50
Перейти на сторінку:
світу користувалися есперанто!

— Господи! — скривилася Кет. — Яке занудство!

Андре на секунду замислився й кивнув.

— Ти права. Якби люди говорили однією мовою, я б утратив до мовознавства будь-який інтерес!

— Я нізащо б не стала твоїм другом! — сказала Кет, кинувши сердитий погляд на оголошення. — Я б подумала, що ти нудний самозакоханий ботанік!

— Але ж ти стала! — переможно посміхнувся Андре.

— Сама собі дивуюся! — не здавалася Кет. — Адже ти й насправді нудний самозакоханий ботанік!

— Але ж і ти не геній! — не переставав посміхатися хлопець. — Проте, я дружу з тобою!

— От бачиш! Чому б тобі не спробувати знайти звичайного друга — такого, як я?

Посмішка зникла з обличчя Андре, він насупив брови й сапнув носом.

— Я не знаю нікого, хто був би схожим на тебе, — сумно сказав Андре. — Ти — незвичайна. Ти — виняток з усіх моїх правил. Ти знаєш, я не люблю порушувати правила, бо правила не можна порушувати безкарно. Удруге я не ризикну. Я шукатиму такого друга, який буде для мене відкритою книгою. Я шукатиму того, про кого не треба цілодобово думати!

Кет розкрила рота, щоб щось заперечити, але обличчя в Андре було темним і рішучим, і дівчина утрималась від коментарів.

Помалу люди почали звертати увагу на незвичне оголошення. Хтось дивився на Андре з недовірою, хтось — із співчуттям, хтось посміхався й весело бажав хлопцю успіхів у пошуках друга. Молодий азіат попросив дозволу сфотографуватися з Андре, і хлопець не заперечував. Руда дівчина підморгнула Андре й засунула до його нагрудної кишені шматочок паперу з номером телефону. «Ah, mein lieber Junge!» — мовив літній чоловік у білому костюмі, поплескавши Андре по плечу. Хлопець посміхнувся і сказав, дивлячись йому вслід:

— Як думаєш: хороший художник цей німець?

— Він сказав, що він художник?

— Він сказав: «Ах, мій любий хлопчику!» — пояснив Андре.

— Звідки ж ти взяв, що він — художник?!

— Його руки, — знизав плечима хлопець.

— І що з його руками? — скривилася Кет.

— Під нігтями масляна фарба. Певно, приїхав на етюди.

Кет помовчала, закусивши нижню губу, і видавила:

— Знаєш, ти не знайдеш друга. Із тобою не можна дружити, тебе можна тільки обожнювати!

— А ти? — примружився хлопець.

— Я… — опустила очі Кет. — Я…

— Привіт! — високий худющий парубок у строкатій сорочці підійшов до Андре і простягнув руку. — Кріс Фріман.

— Привіт! — потис руку парубку Андре. — Андре Леруа. Спеціалізація?

— Астрофізика.

— IQ?

— 165.

— Оооо, яка радість! — зіронізувала Кет.

— 150.

— 23.

— 15.

— Не засмучуйся, у тебе ще все попереду! — посміхнувся Кріс.

— Я не засмучуюся. Розумові здібності досягають свого піку в 26 років. Будеш моїм другом?

— Ні, — сумно відказав Фріман.

— Чому?! — скрикнула Кет.

— Чому?! — здивувався Леруа.

— Я… — Кріс відвів очі. — Я тут ненадовго…

— Нічого! Писатимемо листи! — знизав плечима Андре.

— Я помираю. Вибач! — тихенько мовив Кріс.

— Ох ти ж дідько! — сплеснула руками дівчина.

— Що з тобою? — очі Андре наповнилися жахом.

— Неоперабельна пухлина мозку. Доки в мене ще є сили, я подорожую й закінчую розвідку про білі діри.

— Білі діри? — перепитав Андре.

— Гіпотетичні фізичні об’єкти у Всесвіті, в область яких ніщо не може увійти. Біла діра є часовою протилежністю чорної діри. Думаю, білі діри можуть утворюватися при виході з-за горизонту подій речовини чорної діри, що знаходиться в іншому часі.

— Прекрасно! — посміхнувся Андре. — Це — прекрасно!

— Дякую. Я знаю! — розквіт Фріман.

Усі троє на мить замовкли.

— Можна питання? — поцікавився Андре.

— Звісно!

— Тобі боляче? Ти відчуваєш, що помираєш? — зі змішаним відчуттям жалю й огиди запитав Андре.

— Так. Але це не найгірше.

— А що ж тоді найгірше? — здивувалася Кет.

— Я боюся, що мій мозок затьмариться перш, ніж я закінчу дослідження, — продовжував Фріман. — Я боюся, що писатиму через хворобу маячню й не розумітиму цього. Я боюся себе зганьбити, — пошепки сказав Кріс.

Андре відчув німий холодний жах. Якісь дивні спогади зринали в його голові — запаморочення, біль, біль, нудота, зелені плями перед очима, біль… Таке дивне відчуття: ніби борсаєшся у смолі, задихаєшся, а вирватися немає сили…

— Тобі погано?! — разом скрикнули Кріс і Кет, хапаючи Андре за руку.

— Ні, ні! Я просто… Просто розхвилювався… — ледве вимовив Андре.

— Вибач! — іще раз перепросив Фріман.

— Ні, це ти вибач! — судомно стиснув його

1 ... 29 30 31 ... 50
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тільки разом», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Тільки разом"