Читати книгу - "Маленька, Драч Марія"

Я був розлюченим, дуже розлюченим, ця отруйна лють роздирала все всередині на шматки. Мене бісило те, що я вимушений жертвувати часом, який міг би зі задоволенням витрати поряд із маленькою. Послати б до дідька все, викрутити кермо та повернутися у квартиру, де тепер живе маленька й вразлива істота, до якої настільки необережно тягнеться вся моя душа, моє знівечене серце. Але я швидко беру під жорсткий контроль свої бажання, хоча мені це вдалося зробити не одразу. Все ще відчуваю під своїми пальцями ніжну оксамитову шкіру Поліни, відчуваю її збуджене дихання, бачу рум’янець на щоках, вологі вуста, які тягнуться за новим поцілунком. Достатньо однієї думки про все це, щоб у штанях стало затісно. Так, я бажав маленьку, але в будь-якому разі не дозволив би собі оволодіти її тілом так, як я це робив з іншими жінками. Квапливий секс на жорсткій поверхні столу не те, для чого створена Поліна та її тендітне ніжне тіло.

Починаю злитися ще більше, коли пригадую причину свого раптового від’їзду. Якого біса Ольга несподівано почала вести себе як навіжена? Адже ми з самого початку домовилися, що між нами існує виключно секс, вона абсолютно була з цим згодна, навіть підтримувала саме таку форму наших стосунків. Тоді що зараз із нею трапилося? Я хотів швидше скінчити з цим дурнуватим питанням та повернутися до Поліни.

Вона так спокійно поставилися до того, що мені потрібно відлучитися. Не було ані претензій, ані капризів чи образ. Софія вже давно б накинулась на мене, дряпаючи обличчя, якби я проміняв хоча б секунду нашого спільного часу на вирішення якихось проблем. Я щиро був радий, що між Поліною і Софією простягається така величезна прірва. Це безперечно хороший знак. Адже раніше я як божевільний шукав у новій пасії хоча б натяк на схожість із Софією. Шукав, не знаходив і страждав через внутрішнє розчарування. Мене навіть зараз пересмикує від спогадів про своє гірке й болюче минуле. Як добре, що цей етап мого життя вже давно позаду.

Зупиняюся біля будинку Ольги. Дістаю ключі від її квартири та швидко заходжу до під’їзду. Відчиняю двері. Ольга одразу з’являється у передпокої, одягнена у вульгарний халатик, що ледве прикриває її сідниці. Незважаючи на відсутність косметики, моя колишня коханка все одно завжди виглядала дуже красивою.

- Ти приїхав! Нарешті, - вона радісно посміхнулася та кинулась в мої обійми, ніби нічого не сталося.

- Почекай-почекай, - я відсторонився від жінки. – Що коїться? Якого біса ти мені дошкуляєш телефонними дзвінками?

- Габріель, сонечко, Габі, - Ольга знову підходить до мне цілує моє обличчя. – Ріднесенький мій. Коханий.

- Припини! – гаркнув я та відступив назад. Мені були неприємні ці поцілунки, тому що розумів, чого саме хотіла колишня. – Що з тобою коїться?

- А що коїться з тобою? – Ольга з нерозумінням подивилася мені у вічі. – Ти за останній тиждень сильно змінився. Зовсім охолонув до мене. Я сподівалася, що ти до мене на вихідних приїдеш, але тебе ні вчора, ні сьогодні немає. Якби я тобі не зателефонувала ти б не приїхав, адже так? – щеняча довірливість в її очах примушувала мене відчувати себе останнім покидьком.

Я пройшов у глиб квартири та втомлено розтер своє обличчя. Важко залишатися байдужим до чужих страждань, особливо, коли ти сам відчував їх та майже помер через цей неконтрольований біль у грудях. Але я був переконаний, що нічого подібного в наших стосунках із Ольгою не трапиться. Протягом декількох років вона абсолютно спокійно ставилась до того, що в мене і в неї були різні сексуальні партнери. Де саме я схибив? Де не додивився? Де саме втратив контроль над ситуацією, що призвела до цієї важкої розмови? Відповіді я не знав.

- Олю, ми ж домовлялися, - я повернувся до ней. Вона застигла на порозі вітальні.

- Так, домовлялися, але…

- Олю, що «але»? Ми це все обговорювали, чи не так?

- Так, - її підборіддя почало тремтіти. Тільки сліз мені ще не вистачало!

- Тоді якого біса трахаєш мій мозок? Ми домовилися, що між нами тільки секс, ти погодилися, що тепер змінилося?

- Я не врахувала того, що з годом дуже покохаю тебе. Майже п’ять років разом – це великий термін, - вона швидко стерла з очей сльози та глибоко зітхнула.

- Ми ніколи не були разом. Тільки секс і ніякої емоційної прихильності. Я тобі багато разів казав, що мені ці проблеми зовсім не потрібні.

- Габі, але ж нам було так добре разом. Ми стільки свят зустріли разом, у відпустку теж вирушали разом, хіба тобі було погано зі мною? Хіба це все вже не можна було вважати стосунками?

- Ні, ми лише гарно проводили час разом. Я не обіцяв тебе кохати, я тобі зовсім нічого не обіцяв. Дідько! Тобі навіть ні на чому було будувати ілюзію, бо я все передбачив! А тепер виявляється, що я серйозно схибив.

- А я не будувала ніяких ілюзій! – раптом закричала Ольга. – Я завжди знала, який ти! Добре розуміла, що та малолітня шльондра зламала тебе, випалила всі почуття та покинула вмирати! Якщо хочеш знати, я закохалася в тебе як ідіотка с першого погляду, коли тільки влаштувалася до тебе на роботу! Але ти вже тоді був схиблений на тій стерві! Мені нічого не залишалося, окрім як спостерігати за цим ненормальним божевіллям. А потім… Потім, коли вона тебе з’їла та виплюнула залишки, я була поряд! Я і Михайло! Ми тебе повертали до нормального життя. Потім трапився наш перший секс. Я пам’ятаю, що ти тоді був п’яним, але я все одно раділа. Терпіла твої гуляння, терпіла те, як ти одержимо розглядав її старі речі, фотографії. Але ж потім все трішки налагодилося і я вважала, що ти хоча б наполовину став моїм. Я розуміла, що та частина серця, в якому так довго жила Софія, мені ніколи не буде належати, але я намагалась радіти й тому, що є. А тепер… Тепер ти знов почав кудись зникати. Немов повернувся до тієї точки, з якої усе почалося. Габі, я так більше не можу, - Ольга замовкла і відвернулась. Я побачив, що її плечі здригнулись, вона плакала.

Хотілося підійти та обійняти її, щоб заспокоїти, але я відразу відкинув цю ідею, не бажаючи вводити Ольгу в оману. Кожний мій рух вона зараз може викривлено сприйняти, що призведе до серйозного непорозуміння.