Читати книгу - "Блогерка для бандита, Джулія Рейвен"

Марно. Нічого компрометуючого я тут точно не знайду.

Втомлено зітхнувши, я закрила ноутбук. Очі злипаються. Все-таки треба лягти. Не спати, а просто змінити позу.

Дійшовши до ліжка, я безсило впала на нього. Тіло відразу вдячно відгукнулося приємною слабкістю. Як же я втомилася. Дозволила собі на секунду закрити очі. І ще раз. І ще... Через коротку мить я провалилася у тривожну дрімоту. Скільки вона тривала, я не знала.

Я підірвалася на ліжку від стійкого відчуття, що в кімнаті хтось є. У спальні було темно. Вже ніч? Повністю дезорієнтована після сну, я розгублено озиралася і не могла зрозуміти, де я знаходжуся. Як людина після короткочасної втрати пам'яті я гарячково пригадувала, що було раніше.

— Виспалася?

Холодний, наче сталь, голос, що пролунав із в'язкої темряви, повернув мене до реальності, змушуючи серце злякано зупинитися. Діма... Я в нього вдома. І я все ще його невільниця.