Книги Українською Мовою » 💛 Детектив/Трилер » Блогерка для бандита, Джулія Рейвен 📚 - Українською

Читати книгу - "Блогерка для бандита, Джулія Рейвен"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Блогерка для бандита" автора Джулія Рейвен. Жанр книги: 💛 Детектив/Трилер. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 30 31 32 ... 93
Перейти на сторінку:
Розділ 8.2.

— Виспалася?

Я трохи припіднялася на ліктях, вдивляючись в ту частину спальні, де приблизно стояв колишній. Але безрезультатно. Я навіть обрисів його фігури не бачила, настільки було темно. Тільки чула неподалік його важке дихання, ніби він біг кілька кіломерів, щоб навідатися до мене.

Відчувала його деревно-терпкий запах парфумів, який увірвався в мої легені і тепер спокійно міг виконуввати функцію кисню. Я не могла надихатися ним. Мій нюх жалібно тріпотів в надії вирвати ще шматочок такого п'янкого аромату. І ще. Принаймні зовсім трошки... Мені хотілося підійти до Діми, обійняти його міцно і на мить забутися, закритися від усього світу, насолоджуючись теплом його тіла. Таким рідним і заспокійливим теплом.

Та що це зі мною. Від сну ще не відійшла, чи що? Струснула головою. Подумки наказала взяти себе в руки, а не ганебно розтікатися калюжкою перед Дімою. Годі принижуватися. Він мене кинув. Він насильно утримує мене біля себе. Він — небезпечний бандит, який легко скрутить мені шию, якщо знадобиться.

— Котра зараз година? — запитала хрипким після сну голосом, проігнорувавши Дімине запитання. — Скільки я проспала? Мені потрібно подзвонити.

Колишній все так само продовжував стояти в темряві, а я вагалася від такої переваги. Ніби маніяк з-за кущів підглядав за нічого не підозрюючою жертвою. Він-то напевне знав, де я знаходжуся, а я лише могла тільки здогадуватися.

— Година пізня, — колишній недобре гмикнув, — до кого ти зібралася дзвонити? Тут тобі не поліцейська дільниця, де належить один телефонний дзвінок. І не готельний номер з прислугою, де ти можеш роздавати вказівки.

І до чого цей напад сарказму? Ніби я сама не помітила, де знаходжуся. Добре, що він не бачив, як я в темряві закотила очі.

— Сестрі, щоб не хвилювалася за мене. Пам'ятаєш Міру? — пробурмотіла, завюачливо промовчавши про сина. — Або, краще Олені, тій, що була зі мною.

В першу чергу, я турбувалася, як там Єгорка. Якщо Мірося ще дасть собі раду, то синочок може злякатися, що мене так довго немає. Та й помічниця... Уявляю, у якому невіданні Олена зараз перебуває. Раптом бандити мене вже вбили, а вона сидить з дітьми і спокійно чекає мого повернення додому?

Діма не відповів, нестерпно розтягуючи мовчазну паузу. Я стиснула зуби від липкого страху, що проникав у душу. Наче маленька дитина, яка прокинулася вночі і побачила в темному кутку жахливе чудовисько, і чекає, коли ж воно її з'їсть. Але воно не поспішає, на повну смакуючи жах в дитячих очах.

Вочевидь, колишній розуміється на тортурах. Особливо в психологічних. Повільно втягнувши велику порцію повітря, я вже зібралася щиро благати про дзвінок додому, як Діма, ніби прочитав мої думки, поблажливо промовив:

— Гаразд, зателефонуєш з мого телефону. І тільки спробуй щось учинити, — з погрозою в голосі додав він, — тобі не жити. І я не жартую.

Насилу проковтнула в'язку слину. Чомусь я була впевнена, що він точно не блефує.

— Я зрозуміла, Дім.

Тихий шурхіт і кімнатну темряву розсікло світло від Діминого мобільного, і я нарешті побачила його. Весь розпатланий, брудний, губа розбита, світла футболка заплямлена темно-багряними розводами, і без жодних сумнівів, це була не фарба або залишки кетчупу. Я могла би дати руку собі відтяти, що це була кров. Сто відсотків це була кров. Невже він з кимось побився?

Колишній, помітивши моє розглядування, швидко перетнув кімнату і протягнув віджет.

— Один дзвінок. І без дурниць, — з натиском повторив він.

— Я і з першого разу добре розумію, — мимоволі пирхнула від його вказівки.

— Я щось не помітив подібного. Міша розповів, як ви з подругою влаштували втечу із Шоушенка, незважаючи на заборону.

От же ж Міша... Не зміг, щоб не поскаржитися на нас своєму господареві. Побігати його, бідного, змусили.

Я ніяк не прокоментувала слова Діми, просто мовчки простягнула руку за телефоном. Поспіхом набрала вивчений напам'ять номер помічниці і терпляче чекала, коли ж мені дадуть відповідь. Колишній натиснув пальцем на гучномовець.

Боїться, що я проситиму про допомогу? Чи бовкну щось заборонене? Дарма. Цього разу я не збиралася ризикувати. Головне, переконатися, що з рідними все гаразд.

Тільки помічниця не поспішала відповідати на незнайомий номер.

Я вже хотіла повернути телефон Дімі, як на останньому гудку почула втомлене:

— Я вас слухаю.

— Олено, — радісно стріпнулася від рідного голосу, — це я...

— Злато? — помічниця голосно скрикнула, ніби до кінця не повірила своїм вухам. — Злато, це ти? Ти жива? Вони тобі щось зробили? А цей Діма... 

— Олено, — різко перебила її, аби тільки та не бовкнула зайвого. — Просто послухай і не став запитань. Ок?

— Ок... вони нас чують? Так? 

Зустрівшись з попереджувальним поглядом Діми, я швидко випалила:

— Зі мною все добре. Чесно. Не хвилюйся. Я незабаром повернусь... Якщо потрібні гроші, ти знаєш, де вони заховані в квартирі. А ти... ти головне прослідкуй за Міросею і... кгхм... — ледь чутно додала:

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 30 31 32 ... 93
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Блогерка для бандита, Джулія Рейвен», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Блогерка для бандита, Джулія Рейвен"