Читати книгу - "Майдан. Таємні файли"

хотів узяти, а потім дивлюся — ноутбук не мій, одразу зупинився, рукави на руки натягнув, бо вони хотіли, щоб я залишив відбитки. Мама каже: коли я ішла на роботу, його в шафі не було. А в ноутбуці виявилося два файли — схема Запорізької АЕС, план, який може бути тільки у головного інженера, і мій буцімто лист до Януковича, у якому я звертаюсь із вимогою звільнити всіх заручників Майдану і погрожую, якщо цього не зробить, підірвати атомну електростанцію. Отакі два файли. І потім: „Кириле, пройдіть, будь ласка, до туалету“. У них була відеозйомка, але вони фільмували вибірково. Проходимо в туалет. „А що це?“ Я кажу: „Не знаю, мабуть, мило господарське“. „Ваше?“ — „Ні, не моє, мабуть, ваше“. — „Не треба нам такого казати, зараз будемо вибухотехніка викликати“. Викликають вибухотехніка. Але я продовжую спілкуватися з ними, поки вибухотехніки все описують. Далі вже обшук особливо не проводили. До погреба зазирнули просто так, на мене матеріалів уже вистачало, далі їм було нецікаво, бо обшук уже тривав 8 годин. А тим часом обшуки проводилися ще й у партії „Свобода“, на „вписці“, де я ночував, у Віталія Роменського, у Ярослава Синиці — я нарахував б обшуків одночасно. Їм потрібно було 4 людини для організації. У Ярослава Синиці, хоч він і лежав у лікарні поранений тітушками, знайшли вибухівку часів Другої світової, у Роменського — гранати Ф1, одну у нього вдома, другу — там, де він ночував. При цьому батько Віталія Роменського взяв гранату в руки і сказав: „Це моє“, а вони забрали і сказали: не треба брати не свої гріхи. Мама Синиці почала палити книжки, свободівську документацію, вони живуть у приватному секторі, в хаті пічка є. Інші спускали документи в унітаз. У Міли Мороз теж був обшук, але вона в той час знаходилася на Майдані».

Звісно, громадськість знала про цю справу лише зі скупих інформаційних повідомлень. На кшталт такого:

«Голова Дніпропетровської міської організації ВО „Свобода“ Кирило Дороленко та керівник „Студентської Свободи“ в місті Віталій Роменський заарештовані за підозрою у „скоєнні теракту“. Інформацію про це підтвердив радник голови партії ВО „Свобода“, координатор дніпропетровської обласної організації „ГРАД“ Андрій Денисенко. За його даними, лише через важку черепно-мозкову травму, завдану „тітушками“ 26 січня, не заарештований заступник Дороленка Ярослав Синиця. Він лежить у лікарні. У розшуку як підозрювана в підготовці теракту перебуває прес-секретар міської організації, редактор блогу „Якщо не ти, то хто?“ Міла Мороз».

(Fakty.lCTV, 1.02.2014)

Але зараз ми з вами вже можемо отримати значно докладніші свідчення.

Кирило Дороленко: «Яка була ідея: я є лідером організації', ми вирішили підірвати Запорізьку АЕС, звісно, ми смертники, у Києві є журналіст Міла Мороз. Вона мала як журналіст написати про наш „подвиг“. Усе було продумано. Вони слухали телефони, а ми у запалі могли щось наговорити. Коли міліція нас не пустила до міськради, Роменський сказав, що він би їм гранату кинув — то в нього й „знайшлася“ граната. Я спілкуюся про археологію — то в мене, історика-археолога, знайшли те, що треба копати. А Мілі Мороз ми якось сміхом казали, що отримає Пулітцерівську премію, вони її теж пришили, хоч премія й американська».

Як вам рівень задуму? Підірвати Запорізьку атомну станцію двома брусками тротилу! Але ядерний аргумент уже спрацював на міжнародному рівні, коли МАГАТЕ вимагало звільнити Міністерство енергетики. Тож чом не спробувати ще раз? Ще й підкріпити «щиросердим зізнанням» затриманих.

Кирило Дороленко: «Нас із Роменським привезли до тюрми, його згодом звільнили під домашній арешт. У тюрмі я сидів у двійці. Зі мною спочатку посадили наркомана, який повинен був не давати мені спати. У мене обшук був 8 годин і до того практично не спав, у камері +8, холод собачий, ще і цей наркоман постійно розповідає свої історії, що це у нього 8-ма ходка, що він рецидивіст, „жила-була, яка у тебе стаття“ і таке інше. І припускається помилок — людина, яка про мене нічого не знає, раптом починає співати пісню: „а голубі лєтят над нашим домом і хочут кинуть бомбу в сельсовет“. Я питаю: звідки ти знаєш, за що я тут? Тільки під ранок заснув. У нього була задача виснажити мене. Зранку повели на слідчі дії, написали, що звинувачений у тому й тому, і назад на ITT, а там уже інший чувак у камері: я — рецидивіст, ще по малолітці пішов, із 40 років — 28 на зоні. Я кажу: поділіться досвідом, бо вже зрозумів, що до чого. Він теж проколовся, вертаюся з прогулянки — в камері ручка. Навіщо? Каже: мене випускають, кому подзвонити, що передати? Номер старий. Я кажу: скажи сбушникам, що я не винен, і передай, щоб мене не забували. І тут він починає мені розповідати про історію та археологію. Як це так, кажу, ти сидів у тюрмі й оперуєш такими цікавими для мене, історика, речами, терміни вживаєш? Розрахунок був, що я дам номер телефона свого подільника на волі, вони його візьмуть і почнуть крутити. Якось на слідчих діях мій адвокат каже, що синичка полетіла. Виявилося, що вони хотіли Ярослава Синицю виписати з лікарні, щоб посадити в тюрму. А вночі Синиця зник із лікарні. Лікарі сказали, що нічого не знають, приїхала „швидка“, його забрали і все. Насправді його вивезли на Майдан, але ж СБУ пішло по сліду, коли стало небезпечно, Ярослава переправили у монастир на Західній Україні, він там у монахів переховувався. Слідчі мали тиснути на мене через прес-секретаря Мілу Мороз — погрожувати строком їй, якщо я не візьму все на себе. Казали, що Роменський пішов під домашній арешт і почав давати свідчення проти мене, щоб розкручувати мене на свідчення у справі.

Мене перевели у СІЗО, посадили зі мною чувака, який повинен був стукати на мене. Везли до СІЗО дуже серйозно — на вулиці було -30, мент, який супроводжував, відчинив кватирку у „воронку“, сказав: „Це тобі, щоб свіжо було, ти наших на Майдані палиш за гроші“. Я кажу, що за ідею, а він: „Ні, ти за гроші там стояв!“. І хвилин 40 я сидів на морозі як забрали — у джинсах і легкій курточці. Потім завезли на вокзал, у загальну камеру, і я зекам кажу: друзі, я з Майдану, давайте піднімемо бунт, а нас звідти підтримають. Одразу прибігають менти: „Дороленко, на вихід!“. Мене окремо, рецидивістів, наркоманів, убивць відвели, а мене починають перевіряти металошукачем, до рота зазирали,