Читати книгу - "Olya_#1"

Той потирав забитого носа.

Мануела раптом спинилась і поклала лікті на стіл — підперла руками голову.

— Він знаходиться тут із самої війни, — продовжувала Оля. — І … якого біса??

— Ну… — весело всміхалася Рамос, — ми маємо з цим розібратись? Так же?.. О… мем…

Рамос раптом вклякла, немов її паралізувало, і через мить скочила зі стільця так, що той відлетів до сусіднього столика…

— Мем!.. — гаркнула вона так, що Олі позакладало вуха, і, виструнчившись, рвучко віддала честь — вслід за нею те ж саме зробив Семі…

— Здоров’я зичу, мем!..

Оля повільно повернулась на своєму стільці…

За її спиною стояла Асланоглу — висока темно-руса турчанка з холодним поглядом сіро-зелених очей. Вона була вбрана у свій звичний сіро-чорний буденний мундир з «Одинокою зорею» над серцем — дещо приталений кітель з акуратно закоченими рукавами, брюки-карго до щиколоток, десантні черевики з високою платформою-амортизатором… Усе сиділо ідеально, на всьому — ні пилинки, ні складочки… Її звична акуратна асиметрична коса на правому плечі, руки, складені за спиною, залізобетонна постава…

«Вона схожа… на «Кальонову», — раптом подумалось Олі. — Так, на довбаний крейсер!..»

Їй згадались обриси гігантського мертвого зорельота на тлі планети — оці його гострі кути, видовжені лінії, темні провалля ракетних шахт, його скошений, нахилений, роздвоєний ніс — ікласта паща артилерійських систем!.. Ось він пливе, повзе з вакууму, з того віковічного мороку космосу, підповзає, крадеться, накриває собою планету… Одна кігтяста лапа… Друга пазуриста. І в кожному пазурі — сотні й тисячі менших хижаків — рої безпілотних убивць! Ось він повзе, таїться, маскується — поглинає світло і повертає страх, так, страх, бо все в ньому призначене до війни, до горя й руйнувань, усе в ньому дише злобою, усе в ньому продумане, злагоджене, виважене, прораховане й прогнозоване лише з одною метою — аби ліпше сіяти смерть. Сіяч смерті повзе на поснулі світи — онно він, дивіться, чорніє на тлі світання, як тінь, як клаптик забутої ночі, нічного жахіття, дурманного сну, незбутий, невпокоєний, чорний, як мати-ніч, і лиш на крильцях, отих маленьких диявольських крилятах щось наче… Що то воно? Червоніє неясно, тьмяно. То не кров його жертв, не світанкова роса… То знак, тавро, кривава зоря, пентаграма — аби його не сплутала, впізнала, прийняла за свого покинута, мертва, давно вже всіма забута зграя…

Message Status: Unopened

To: Konrad Yan

Sent: Sat, July 26, 2352 10:58 PM

Recv: Tue, Aug. 19, 2352 0:10 AM

From: Jessica Meyer (TS) [email protected]

Subject: Skytek Corporation: Ol'ga Rushdie

Привіт!

Так, із прильотом тебе, бла-бла-бла і все таке… Перейду одразу до справи. Коротше, Конраде, мені вартувало неабияких зусиль розкопати хоч щось на твого «павучка», але по старій пам’яті я таки добряче постаралась. І дещо таки знайшла… Ти був правий, вона ніяка не Рушді, але ти не знаєш і половини правди! Її справжнє прізвище БУДАНОВА, і якщо ти просто зараз не хапаєшся за голову, то, значить, не маєш ніякого стосунку до демілітаризованих зон. Корпорація затерла геть усе, що стосується її минулого, але я по своїх каналах зуміла виловити деякі крихти – усе туманне та уривчасте, ясна річ, не підтверджене, але в твоїй ситуації не варто перебирати.

Коротше, давай по порядку. Твоя Ольга Буданова-Рушді народилася в липні 23-го, у межах Смоленської конгломерації;

мати – Аріна Буданова, апатрид, інженер-технолог місцевого провайдера «Voskhod. Net»;

батько – Ілля Буданов, злочинець-рецидивіст, професійний граймер, неодноразово засуджений за зломи особистих інтерфейсів та корпоративних мереж, організацію злочинного угрупування, шахрайство, кібершпигунство і таке інше – чого там тільки не було… Та ось сам подивись:

[OpenLink…

Буданов Ілля, (рос. –Budanov Il'ya Vladimirovich)aka «Ilyuha», «Yars»  – граймер, кіберзлочинець, один із основних лідерів т. з. «котів» (рос. – koty), злочинного угрупування, вплив якого розповсюджувався фактично на всю територію демілітаризованих зон. За оперативними даними, є одним із основних кримінальних лідерів Смоленської конгломерації.

Народився 13 березня 2295 року на території Смоленської конгломерації, росіянин, апатрид. Спадковий злочинець:

мати – Валерія Буданова (рос. – Valeriya Budanova) aka «Lera», демобілізований офіцер-кібернетик військово-космічних сил Росії, учасник Всесвітньої війни. У цивільному житті неодноразово притягалась за кібершпигунство, зломи особистих інтерфейсів, корпоративних та локальних мереж, зберігання/розповсюдження нелегального софту та ін., загинула в місцях позбавлення волі під час придушення там масового  заколоту.

батько – Володимир Буданов (рос. – Vladimir Budanov) aka «Dnepr», колишній інженер інтелектуальних систем корпорації Roscosmos, у цивільному житті неодноразово судимий за цілий ряд правопорушень –