Читати книгу - "Збій системи, Інна Земець"

        - А далі?

        - Спорожнити твій стакан я не встигла, а потім чекала чи не стане тобі зле.

Перед останньою частиною оповіді я зробила невелику паузу.

         - А потім? Сам дещо уривками вихоплюю, та до кінця не можу згадати.

А я жодної секунди забути не можу, якщо чесно.

        - А потім ти помітив мене у вбиральні і ми обоє злетіли з котушок. Ти був ініціатором, та я аж ніяк не була беззахисною жертвою – скоріше добровільним учасником того божевілля. Під час нашої розмови в твоєму офісі, я, здається, дуже невдало слова підібрала, бо коли сказала, що одному з нам було добре, то мала на увазі себе, - шкіра мого обличчя вді цих слів запалала. - Я жодним чином не хотіла натякнути, що ти вчинив щось… Насилля не було. Я в останню мить схаменулась, коли дійшло, що в ролі ґвалтівника сама виступаю, користуючись твоїм станом.

От чого не очікувала, то це його голосного сміху, глибокого і нестримного.

      - Готовий був почути що завгодно, але не це. Вибач.

Він не міг спинитись, а я починала лютувати. Дочекалась поки трохи заспокоївся і продовжила.

       - Та було чим тобі в той вечір дорінкнути.

Його сміх різко обірвався.

       - Якоїсь миті пошкодувала, що ти заснув, - аж почервоніла доки те вимовила, але бісив його сміх – мусила спинити. - Та це швидко минулося – не трубуйся. А якщо ж повернутись до твого першого запитання, то відповім чому звільнилась.  Доволі складно працювати з тим, хто нещодавно занадто близько зі мною познайомився, навіть якщо сам того не пам’ятає.

Сутінки погано замаскували, як його щоки яскраво заквітнули червоним.

      - От і вся історія. Завтра на свіжу голову я подумаю куди звідси вшитися, а поки давай відпочинемо. Дякую за гостинність і на добраніч.