Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Спомини 📚 - Українською

Читати книгу - "Спомини"

996
0
29.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Спомини" автора Йосип Сліпий. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💛 Езотерика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 310 311 312 ... 334
Перейти на сторінку:
населення України: безпосередньо керував каральними операціями проти УПА, репресіями проти “націоналістів” та “посібників фашизму”, проводив масові арешти в Західній Україні. У 1946–1953 pp. він був довіреною особою Хрущова, однак у 1953 р. в період між смертю Сталіна і арештом Берії був усунутий з посади та понижений до начальника управління внутрішніх справ Львівської обл. З червня 1953 до 1956 — знову на посаді міністра внутрішніх справ УРСР, у 1956–1957 — заступник міністра внутрішніх справ СРСР. 30 березня 1957 р. звільнений у відставку — за офіційною версією “через хворобу”, але припускають, що Строкач був усунутий самим Хрущовим як свідок та співучасник тих масових злочинів, що були скоєні в Україні в період перебування Хрущова на посаді 1-го секретара ЦК КП(б)У. Помер у Києві 15 серпня 1963 р.(обратно) 688

Марія-Євфимія (Меланія) Куцина (1901–1980) — монахиня, родом із с. Олеськ на Золочівщині. У 1924 р. вступила до Згромадження сестер милосердя св. Вінкентія, монашу формацію проходила в Бельгії, у 1928 р. повернулася до Галичини, у 1930 р. склала вічні обіти, працювала у Народній лічниці операційною сестрою. У 1953–1963 р. вела листування з митрополитом Йосифом Сліпим, опікувалася його потребами. У 1961 р. відвідувала Йосифа Сліпого в Київській тюрмі, і митрополит передав їй на зберігання свої листи, скарги та інші важливі документи. Померла у Львові 18 травня 1980 р. в опінії святости. Сестри-вінкентки зберегли її кореспонденцію з митрополитом та інші документи і пізніше їх опублікували. Див.: І пізнаєте правду, с. 9.

(обратно) 689

Рос.: “Скільки років Ви працювали дармоїдом?”

(обратно) 690

Інфірмар — тут: шпиталь.

(обратно) 691

Насправді це було не в грудні, а в жовтні 1961 р.

(обратно) 692

Степан Яворський (1912–1989) — неодружений греко-католицький священик Перемиської єпархії. Родом із с. Добрівляни на Дрогобиччині, із селянської сім’ї, закінчив Стрийську гімназію, навчався в семінарії в Перемишлі, у 1938 р. висвячений єпископом Григорієм Лакотою. До Другої світової війни служив особистим капеланом Перемиського єпископа Йосафата Коциловського та парохом церкви на Болоні в Перемишлі. З початком війни опинився на території під радянською окупацією, працював у притулку для дітей-сиріт. Під час операції “Вісла” 13 квітня 1947 р. був заарештований польською службою безпеки й переданий НКВС у Львові. Після слідства засуджений на п’ять років таборів. Покарання відбував за Полярним колом, на будівництві залізниці Салехард-Ігарка (Комі АРСР). Після звільнення у 1955 р. повернувся в Україну. Формально мав польське громадянство, але вирішив не виїжджати в Польщу, а прийняти громадянство СРСР. Працював кочегаром і підпільно душпастирював, за що був удруге заарештований у 1957 р. у Львові та засуджений на шість років таборів та п’ять років заслання. Після звільнення поселився на Вінничині (спочатку у Гнівані, потім у Вінниці), пізніше в Підволочиськах, потім прописався у Дрогобичі з родиною брата Ярослава. У його помешканні виховувалися майбутні священичі кадри: Ярослав Приріз, Мирон Бендик та ін. Часто виїжджав з місією в центральні та південні області України. Помер у Дрогобичі 6 січня 1989 р.

(обратно) 693

Володимир Тарнопільський (іноді: Тернопільський, 1905–1973) — священик Львівської архиєпархії, родом із с. Варваринці на Теребовлянщині. Закінчив гімназію в Бережанах, навчався у Львівській духовній семінарії за ректорства Йосифа Сліпого (1926–1931), висвячений у 1932 р., став настоятелем бурси у Львові, але невдовзі попросив переведення на Теребовлянщину, щоб жити з родиною. Служив сотрудником у Беневі та Підгайцях (1934–1936), а з 1936 — у Струсові та Заздрості (особова справа: ЦДІАЛ, ф. 201, оп. 1в, спр. 899). Під час війни переховував у своєму домі єврея під видом робітника. Через відмову переходити на православ’я був у 1950 р. заарештований і засуджений на 10 років таборів. У 1956 р. звільнений, але вже у 1958 р. знову заарештований і засуджений на сім років ув’язнення у таборах строгого режиму. Відбуваючи другий термін покарання, зустрівся з Йосифом Сліпим у Мордовії. Після звільнення у 1965 р. довго не міг прописатися в Галичині й змушений був переїжджати з місця на місце, живучи в родичів (у Бережанах, Стрию, Гребенові, Різдвянах, Заздрості). Останні роки свого життя провів у Стрию в сестри, вдома в якої підпільно душпастирював. Помер 18 січня 1973 р.

(обратно) 694

Діонісій (Дмитро) Дребітко, ЧСВВ (1911–1976) — єромонах-василіянин, родом зі Сваляви на Закарпатті, із селянської родини. У 1927 р. вступив до василіянського монастиря в Мукачеві. Навчався у Малому Березному, Лаврові, Добромилі, Мукачеві, богослов’я вивчав в Ужгороді (1934–1937). У 1937 р. склав вічні обіти і був висвячений на священика Мукачівським єпископом Олександром Стойкою. Душпастирював у Бороняві. У 1940 р. був конфінований мадярами в єзуїтському монастирі у трансільванському с. Мікула. За клопотанням єпископа Стойки влітку 1942 р. був звільнений і повернувся через Ужгород до Мукачева, а з 1943 р. став ігуменом монастиря в Бороняві. Після закриття усіх василіянських монастирів у 1950 р. переїхав на проживання до своєї матері та влаштувався на роботу в ліспромгосп, однак через відмову перейти на православ’я змушений був звільнитися. У 1951 р. був заарештований і засуджений за “антирадянську агітацію” на 25 років ув’язнення з позбавленням прав на п’ять років та конфіскацією майна. Покарання відбував у Норильську. Після трьох років ув’язнення, в березні 1955, його справа була переглянута і термін зменшили до 10 років, а вже в жовтні його звільнили за амністією із зняттям судимости. Повернувся на Закарпаття і далі підпільно душпастирював, за що в 1957 р. був знову заарештований і засуджений на п’ять років ув’язнення. Деякий час перебував разом з Йосифом Сліпим у “таборі віруючих”. Після звільнення в 1962 р. повернувся на Закарпаття, працював двірником і принагідно душпастирював. Під кінець життя важко хворів, був спаралізований. Помер у Сваляві 26 липня 1976 р. Див. його архівно-слідчу справу: Державний архів Закарпатської обл., ф. Р-2558, оп. 1, спр. 5303.

(обратно) 695

Діонісій (Денис-Марко) Лукашевич (1904–1993) — священик Львівської архиєпархії, родом із с. Задубрівці

1 ... 310 311 312 ... 334
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Спомини», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Спомини"