Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Я хворий тобою, Валерія Дражинська 📚 - Українською

Читати книгу - "Я хворий тобою, Валерія Дражинська"

578
0
02.11.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Я хворий тобою" автора Валерія Дражинська. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 31 32 33 ... 53
Перейти на сторінку:

            - Мужик, ти збожеволів?! Мало того, що твоя дівка підрізала Боса, так ти ще й вирубив його, - сказав той, що вийшов із місця водія.

            - День у нього не вдався!

            Усе, що сталося далі, мене приємно шокувало. Ігнат, менше ніж за хвилину, уклав усіх, не давши їм жодного шансу. Одному навіть руку зламав, неприємний хрускіт досі стояв у вухах. Потім сів за кермо, і ми помчали назад у бік міста, ще на більшій швидкості, ніж я вела машину сюди, дорогою перехопивши охорону і назад її втративши.

            - Де ти навчився так битися? Ти ж бізнесмен, - мене все ще трохи трясло від пережитого шоку.

            - Я не завжди ним був!

            - І навіщо тобі охорона?!

            - Я не все можу відстежити!

            Під'їхавши до клубу, ми залишилися чекати в машині охорону, яка відстала.

            - Вибач, що підрізала його, це було безвідповідально.

            - Хто тебе навчив водити? - відмахнувся від моїх вибачень Ігнат, - Прав у тебе немає!

            - Одна людина з минулого, - не хотіла про це говорити, - Це було давно!

            Коли він так дивився на мене, уважно скануючи, виникало відчуття, що всі мої думки великим шрифтом надруковані на обличчі.

            - Що за людина? - ззаду нарешті з'явилася охорона, рятуючи мене від відповіді.

            - Ну, що пішли? - і вискочила з машини.

            У клубі ми весело провели час. Мої побоювання щодо напруження чи якихось сутичок між Ігнатом і Олегом не справдилися. Спілкувалися вони стримано, але досить мирно. Невимушену обстановку створювала в основному Олена. Її безпосередність обеззброювала, як і невгамовний заряд енергії. Ми всі напилися. З Оленою гарно натанцювалися. Приходив навіть Марат, але переговоривши з Ігнатом, досить швидко пішов.

            - А що за екземпляр був щойно за нашим столиком? - прокричала мені у вухо Олена на танцмайданчику.

            - Друг Ігната, - прокричала у відповідь.

            - Той ще бабій!

            - З чого ти взяла? - здивувалася я.

Замість відповіді вона кивнула головою мені за спину. Обернувшись, я з веселою посмішкою спостерігала, як Марат вів до виходу двох блондинок, обіймаючи за талію. Це через них він так швидко втік? 

Втомлені й задоволені ми вийшли з клубу далеко за північ. Олег з Оленою одразу поїхали, а я попросила Ігната трохи пройтися. Прогулянка закінчилася, коли ми опинилися в заметі дико сміючись, після тривалої гри в сніжки, яку я спровокувала. Ми були п'яні та веселі. Я таким Ігната ще ніколи не бачила. Охорона незворушно йшла поруч.

- Так все! В машину. У тебе руки крижані, - скомандував Ігнат.

            У квартирі на мене чекала ще одна новизна. Ігнат влаштувався поруч на ліжко і, обійнявши мене, вперше зібрався просто спати. Зі мною! Із задоволеною посмішкою, я заснула. А коли прокинулася, незвично відчула важку руку, що притискала мене за талію до теплого твердого тіла. Я акуратно повернулася обличчям до нього, одразу зустрічаючись поглядом із сонними й уважними очима.

            - Привіт! - невпевнено прошепотіла.

            - Привіт! - м'яка посмішка і хрипкий голос у відповідь, - Я навіть не пам'ятаю, коли востаннє так пізно прокидався.

            Я кинула погляд на годинник, що висів на стіні - одинадцята. Так, дуже пізно!

            - Ти не працюєш сьогодні?

            - Ні! Ми відпочиваємо. Тож бігом у душ, виходимо за півгодини.

            - Куди? - здивувалася я.

            - Марат, учора запросив до себе на дачу на шашлики.

            - Ігнат, я не встигну за півгодини! - обуренню не було меж. 

            - Здаюся! - сміючись підняв він руки, - Тільки швидше, нам ще сьогодні в столицю повертатися.

            Коли прибули на дачу, я не здивувалася, побачивши Марата, який стояв біля мангала з двома вчорашніми блонд.

            - Ну ви й спите! - прокоментував він нашу появу, вітаючись з Ігнатом за руку, а мою підхопив і поцілував, - Слава, радий знову тебе бачити!

            Одна з дівчат лише з подивом простежила цей жест, друга ж, яскравіша за зовнішність, помітивши каблучку на безіменному пальці Ігната на правій руці, з хижим блиском в очах роздивлялася відсутність такої ж на мені. Охорона, що розійшлася по периметру, теж не залишилася без її уваги.

            - Я Кіра! - простягнула вона йому руку, теж розраховуючи на поцілунок у кінцівку.

            - Ігнат! - він, ледь доторкнувшись, потиснув їй руку і, перемістивши мене в обійми, притиснув спиною до себе, - А це Мирослава!

            - Дуже приємно! - усміхнулася вона.

            Та відразу почала дуже майстерно спокушати Ігната. У неї виходило настільки невинно натурально, що не було навіть до чого причепитися. Такі особи не соромилися  фліртувати з чоловікам перед їхніми дружинами, не кажучи вже про коханок, котрих заможні чоловіки, не надто переймаючись, міняли як рукавички.  

1 ... 31 32 33 ... 53
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я хворий тобою, Валерія Дражинська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Я хворий тобою, Валерія Дражинська"