Читати книгу - "Ніщо з цього не правда, Ліса Джуелл"

"Вони чарівні", - каже Алікс. "Просто чарівні".

Джозі киває, посміхається і дивиться, як Алікс переходить до наступної фотографії. Це дві дівчинки, пліч-о-пліч, біля школи, куди ходять діти Алікс, у тих самих небесно-блакитних сорочках-поло і темно-синіх штанях, в яких її діти вийшли з дому сьогодні вранці.

"Перший день Роксі", - каже Джозі з нотками болючої ностальгії в голосі. Того дня я плакала близько чотирьох годин.

Алікс дивиться на Джозі. "О, Боже. Справді?" Вона згадує перший день Леона в школі, повернення до порожнього будинку вперше за сім років та ейфорію від усвідомлення того, що на деякий час це може бути знову про неї. Вона ніколи не розуміла плачучих мам на дитячому майданчику.

"Я була розгублена. Я не знала, що мені робити. Раптом, скілтки вільного часу. Раптом, вся ця тиша.

Алікс згадує свою розмову з Менді в шкільному офісі і каже: "А дівчата? Як вони ладнали в початковій школі? Їм сподобалося?

Вона помічає, що Джозі трохи напружилася, її плечі піднялися до вух. "О, ти знаєш", - каже вона. Не зовсім. Розумієш, Ерін, моя старша, у неї завжди були якісь проблеми. Не зовсім впевнена, як би це описати. Вчителі називали це глобальною затримкою розвитку. Але я з цим не погоджувалась. Думаю, вона була просто трохи лінивою. Трохи пасивною. Важко було домогтися від неї реакції. Важко зрозуміти, про що вона думає. А Роксі була повною протилежністю. Вчителі називали це "опозиційно-викличний розлад". Думаю, я з цим погоджувалась. Роксі ніколи нічого не можна було сказати. Вона ніколи, ніколи не підкорялася. Вона завжди була сердита. Била мене. Била сестру. Просто найзліша, невдоволена дитина". Джозі здригається від цих спогадів. "Тож між ними, з їхніми проблемами, це були не найщасливіші часи. І в середній школі, звісно, було не краще".

Алікс не відповідає, просто переходить до останньої з трьох фотографій.

"Це остання фотографія, яку я маю з ними обома, - каже Джозі, обережно торкаючись краю фотографії. Якраз перед тим, як Роксі пішла з дому.

Алікс затамувала подих, вдивляючись у зображення. Це зовсім не те, чого вона очікувала. Вона не може порівняти дівчат на цій фотографії з дівчатами на інших фотографіях. Вона не може повірити, що це ті самі люди.

Дівчинка, яка колись мала піщані кільця, тепер кремезна дівчина з волоссям, жорстко зачесаним назад з широкого жирного чола, з кільцями, пронизаними через обидві ніздрі та перегородку носа. Ерін, яка колись була сяючою, милою дитиною з сором'язливою вразливістю, тепер має кам'яне обличчя і виснажена до краю, з темними колами під очима і волоссям, що мляво звисає з обох боків обличчя.

"Вони виглядають інакше, чи не так? каже Джозі з надривом у голосі.

"Так. Так. Так.

Панує терпка тиша, перш ніж Джозі знову перетасовує три фотографії і ховає їх у сумку через плече. "Будь ласка, не суди мене".

Алікс кидає погляд на Джозі. "Вибач, я не збираюсь цього робити.

Джозі відкриває рот, слова чекають на кінчику її язика, але не вимовляються. Потім вона посміхається, вузько посміхається і каже: "Нічого! Нічого". Вона ставить сумку на підлогу, тягне до себе навушники і каже: "Почнемо?

Привіт! Я твій близнюк!

ОРИГІНАЛЬНИЙ СЕРІАЛ NETFLIX

На екрані - рожевий дерев'яний стілець зі спинкою, вирізаною у формі серця.

Крісло було модифіковано ременями та поясами.

Він стоїть у порожній кімнаті, освітленій променями денного світла, що пробиваються крізь брудні вікна.

Текст під знімком свідчить:

Запис з подкасту Алікс Саммер, 11 липня 2019 року

Починає голос Джозі.

"Волтер не міг з ними впоратися. Він часто був у від'їзді. Його звільнили з компанії, на яку він працював у Лондоні, і він отримав набагато кращу роботу в електротехнічній компанії, яка працювала переважно в Шотландії та на північному сході. Тож його не було цілими днями, і він повертався лише на вихідні. Мушу сказати, мені це подобалося. Протягом багатьох років я існувала лише як половина пари і як мати. Я ніколи не була самотньою, по-справжньому. Знаєш, до народження дівчаток у мене навіть не було ключа від нашої квартири. Мені просто доводилося чекати, поки він повернеться з роботи. Просто чекати, цілий день... Тому мені подобалися ті роки, коли Волтер працював протягом тижня, коли були тільки я і мої дівчатка. Ми були щасливі. Ми були вільні. Я дозволяла дівчатам бути самими собою, давала їм простір для дихання. Але потім Волтер повертався на вихідні, і все змінювалося. І не в кращий бік".

Кадр рожевого крісла зі шкіряними ременями зникає.

Екран стає чорним.

***

11 ранку.

Волтер був у перукарні і, на превелике розчарування Джозі, виглядв майже так само. Вона приховує своє занепокоєння і дякує йому за те, що він доклав зусиль. Він бурчить у відповідь, і вона знає, що підштовхує його дуже близько до прірви його власної толерантності до неї.

Іноді їхній шлюб нагадує величезний корабель, який вийшов з гавані в один бік, повільно, з радістю розвернувся на 180 градусів, попрямував не в той бік, а потім заглох. Якимось чином Джозі перебрала контроль над палубою, але виявилося, що вона так само погано вміє керувати кораблем, як і Волтер, і з тих пір вони ходять по колу, розгублено дивлячись кудись у далечінь, чекаючи на порятунок.

До Алікс.

Джозі дістає з шафи три баночки дитячого харчування і підігріває їх для Ерін. Вона ставить їх на тацю з ложкою та пакетом пюре з манго та яблук від Ella's Kitchen. Вона залишає тацю за дверима кімнати Ерін. Вона цілує кінчики її пальців, прикладає їх до дверей, а потім іде до своєї спальні, щоб зібратися на роботу.

Коли Джозі повертається з роботи, Волтер ходить по магазинах одягу. Він не влаштовує їй дефіле. Він просто киває головою на сумки Primark і каже: "Давай. Поглянь".

У нього непогано виходить. Гарна темно-синя повсякденна сорочка з довгими рукавами та пара штанів верблюжого кольору. У нього навіть нові шкарпетки.

"Добре", - каже вона йому, киваючи