Читати книгу - "Марсіянин"

До речі про сон… На добраніч.

За моїми розрахунками я вже за 100 км від Патфайндера. Технічно це “Станція пам’яті Карла Сагана.” Але при усій повазі до Карла, я можу звати її як завгодно. Я король Марса.

Як я вже сказав, це був довгий нудний переїзд. І я все ще не доїхав. Та нічого, я ж астронавт. Довгі нудні подорожі - це моя професія.

З навігацією складності.

Навігаційний маяк Габу діє лише на довжину 40 км, а далі вже не помітний. Я чекав на цю проблему, коли планував цю маленьку подорож, тому придумав блискучий план, який не спрацював.

У комп’ютері є точні мапи, тому я подумав, що зможу орієнтуватись по знакам на місцевості. Я помилився. Виявилось, що не можна зорієнтуватись по ознакам на місцевості, якщо ти не можеш знайти жодної клятої особливості довкола.

Наш посадковий майданчик розташований у річищі давно висохлої річки. НАСА вирішило, що якщо десь і є якісь мікроскопічні копалини, то це хороше місце для пошуків. А ще. вода могла притягнути камінь чи ґрунт сюди з місць, які за тисячі кілометрів звідси. Трохи покопавши, ми могли знайти отримати широку геологічну історію.

Це прекрасно для науки, але це означає, що Габ стоїть у величезній канаві без будь-яких рис.

Я думав зробити компас. У ровері достатньо електрики, а у медичному наборі є голка. Та є одна проблема - Марс не має магнітного поля.

То ж я орієнтуюсь за Фобосом. Він обертається навколо Марса так швидко, що фактично сходить і сідає двічі на день, проходячи з заходу на схід. Це не найточніша система, але вона працює.

Справи пішли легше на 75-ий Сол. Я дістався долини з підйомом на заході. Вона мала плаский діл, яким було легко їхати, і мені треба було лише триматись краю пагорбів. Я назвав її Долиною Ллюїс на честь нашого безстрашного лідера. Вона б їй сподобалась, адже вона просто закохана у геологію.

Трьома солами пізніше Долина Ллюїс перейшла у широку рівнину. Тому я знову лишився без посилань, і вимушений був покладатись на Фобос, який мене вів. У цьому є якийсь символізм. Фобос - це бог страху, а я дозволяю йому не направляти. Не добрий знак.

Та сьогодні мені нарешті пощастило. Після двох солів блукань по пустелі я нарешті знайшов щось для орієнтування. Це був 5-тикілометровий кратер, такий малий, що у нього навіть імені нема. Але для мене він став Александрійським маяком. Доки я міг його бачити, я точно знав, де перебуваю.

Насправді я нині отаборився біля нього.

Я нарешті пройшов через пусті царини на мапі. Завтра у мене буде Маяк для орієнтації, а пізніше - кратер Гамельн. Усе складається добре.

Тепер наступна задача - сидіти без справ впродовж 12 годин.

Треба скоріше починати!

Майже дістався Патфайндера сьогодні, та не вистачило заряду. Лишилось всього 22 кілометри.

Непримітна поїздка. Орієнтування було не складним. Коли Маяк відступив у далечінь, на виднокраї показався краєчок кратеру Камельн.

Я давно залишив позаду Ацидалійську рівнину. Тепер я добряче заїхав у долину Арес. Площини пустель змінились грудкуватій поверхні з розкиданими продуктами виверження, які пісок так і не зміг занести. Кермувати стало напруженою працею - я маю бути обережним.

До тепер я їхав навпрошки через кам’янистий ландшафт. Але чим далі на південь, тим більшими і численнішим стає каміння. Доводиться іноді огинати їх, бо можу пошкодити підвіску. Хороша новина така, що це не надовго. Як дістанусь до Патфайндера, я зможу розвернутись та поїхати іншим шляхом.

Погода тримається добра. Ні шторму, ні помітного вітру. Гадаю, мені пощастило. Є велика імовірність, що сліди від ровера за останні Соли збереглись. Може вдасться повернутись у Долину Ллюїс просто по ним.

Після встановлення сонячний панелей, я вирішив прогулятись. Я ніколи не втрачаю з видноти ровера - найменше я хочу загубитись піша. Але я не зміг заповзти назад у свій брудний смердючий пацючий барліг. Не відразу.

Дивне відчуття. Усюди, куди я іду, я перший. Відійшов на крок від рвоера? Перша людина на цьому місці! Виліз на пагорб? Перша людина, що вилізла на пагорб! Копнув каменюку? Цей камінь не рухався мільйони років!

Я перша людина, яка здійснює довгий переїзд на Марсі. Перша людина, що пробула більше 31 Сола на Марсі. Перша людина, яка вирощує городину на Марсі. Перший, перший, перший!

Я не чекав стати першим у всьому. Я був п’ятим членом команди за виходом із МПЧ, коли ми примарсились, що зробило мене 17-ю людиною, що ступила на Марс. Черга для виходу на поверхню була визначена роками раніше. За місяць до запуску ми усі зробили собі татуювання з нашими “Марсіянськими номерами.” Джогансен майже відмовилась зробити свій “15”, бо думала, що буде боляче. Жінка, яка пережила центрифугу, “комету-ригачку” (прим.п., vomit comet - неофіційна назва літака для тренувань астронавтів, у якому імітують невагомість шляхом його вільного падіння), тренування з жорсткої посадки і біг на 10 км. Жінка, яка полагодила імітоване пошкодження комп’ютера