Читати книгу - "Чужим життям, Ганна Зюман"

Шинок «Під гнутою підковою»

Розбудив Сандра приглушений стукіт у двері.

Розплющивши очі, він зрозумів, що лежить, міцно обіймаючи Яну, а та, злегка сопучи, ткнулася носом йому в груди.

Сила з неї лилася рівними мірними хвилями, не випалюючи й не плавлячи плоть.

Обережно відсторонившись, герцог підвівся та пішов до дверей.

— Прошу вибачення, Ваша Світлість, — прошепотів Грег у прочинену стулку дверей, — вже незабаром обід. Ви будете спускатися або подати в кімнату?

— В кімнату.

— Добре, Ваша Світлість, — Грег зібрався йти, але герцог гукнув його.

— Грег, дізнайся, що вчора встигла наробити наша леді.

— Так уже дізнався, Ваша Світлість, — обернувся Грег і посміхнувся.

— Почекай, — Сандр прикрив двері.

Нашвидкуруч одягнувшись, він вийшов у коридор.

— Розповідай, що довідався.

Грег усміхнувся.

— Прибула леді Яніна, певне, без пригод. Зайшла, налякавши всіх своїм котом. Втім, гадаю, це для вас не новина. Замовила кімнати та спокійно чекала нас. Але, яка тут публіка, ви й самі бачили. Загалом, до леді почали підсаджуватись різні типи. Шинкар сказав, що леді трималася дуже спокійно, швидше навіть розслаблено, тому він не втручався, — Сандр фиркнув. — Далі шинкар сказав, що йому знадобилося вийти на кілька хвилин у підсобку, а коли він повернувся, леді була вже на ногах і, схопивши за грудки якогось молодчика, кричала: «Та я тебе за дві секунди переп'ю». Що буває після таких слів, гадаю, Вашій Світлості пояснювати теж не треба. Пили вони вчотирьох: двоє селюків, ви їх бачили, наша леді та кіт. Шинкар виявився дуже заповзятливим, тому одразу почав приймати ставки. Кіт звалився другим.

— А леді? — герцог був похмуріший за хмару.

— А леді змогла сплатити за кімнати.

— Далі.

— Далі, як я й казав, шинкар — мужик підприємливий. Виявляється, він тут час від часу бої влаштовує. Бійці не професійні, в основному місцеві, але все ж таки.

— Він що, виставив беззахисну та ще й п'яну дівчину на поєдинок? — прошипів герцог.

— Стверджує, що леді сама зголосилася. Першого поклала з двох ударів. Мабуть, противник не зміг гідно оцінити леді Яніну. Ви його бачили.

— Це у якого на лобі слід від підборів?

Грег кивнув головою.

— Другий, за словами самого шинкаря, мерзота рідкісна. Загалом, довелося леді побігати.

— І?.. — Сандр готовий був прямо зараз рознести злощасний шинок по цеглині.

— Сказав, наздогнала. Щоправда, перед цим два ножі всадила в нього. А третього ви бачили.

— Це все? —видихнув Сандр.

— Все.

— Коли виїдемо, я хочу, щоб від цього місця каменю на камені не лишилося.

— Як накажете, Ваша Світлість.

— Від щасливчиків позбався зараз і прослідкуй, щоб жодна жива душа не тріпала язиком про вчорашнє. Мені зайві чутки ні до чого.

— Ваша Світлість, — раптом зам'явшись, нерішуче прошепотів Грег.

— Що ще?

— Розумію, що це не вчасно, але все ж таки, — Грег продовжував тупцювати на місці, не наважуючись говорити далі.

— Кажи, — роздратовано видихнув герцог.

— Чи не могли б ви попросити леді показати, як вона поклала того бійця? Дуже цікавий удар у неї був.

— З глузду з'їхав?

— Вибачте, Ваша Світлість, але у леді є чого повчитися. А у нашій справі такими знаннями гріх розкидатися.

— Добре, я подумаю.

Грег покірно схилив голову і пішов, Сандр повернувся до кімнати.

Завалившись прямо в одязі на ліжко, він подивився на дівчину, що мирно спала. Почуття, що зараз він упускає щось дуже важливе, не відпускало його.

Яна повернула голову, голосно застогнавши. Сандр подався вперед і, дочекавшись, коли вона розплющить очі, прошепотів:

— Доброго ранку, точніше, день.

Яна махнула на нього рукою та прохрипіла:

— Зникни, — потім через час знову розплющила очі та запитала: — Шипучка є?

— Яка шипучка? — оторопіло спитав герцог.

— У-у, — провила дівчина, хапаючись за голову, — довбане середньовіччя.

Дівчина насилу сіла, відкривши погляду герцога свою спину.

— Як же мені погано, — простогнала вона.

Сандр заворожено дивився на татуювання, потім мовчки потягнув руку, щоб торкнутися крила.

— Не смій! — Яна попереджаючи підняла вгору вказівний палець, немов бачила, що герцог збирається зробити.

— Чому?

— Це не для тебе. Тобі на це навіть дивитися не можна, — вона повільно озирнулась у пошуках одягу.