Читати книгу - "Чужим життям, Ганна Зюман"

— Тобто на все інше можна, а на татуювання не можна? — засміявся Сандр.

— Угу, — пробурмотіла Яна, масажуючи скроні.

— І тебе зовсім не цікавить, чому ти лежиш гола в моєму ліжку? — флегматичний настрій дівчини додав азарту.

Яна уважно оглянула себе, потім герцога й видала:

— Якщо спідня білизна ще на мені, значить, цікавитись нема чого.

— Може, ти її вчора назад вдягла, — на подив Сандра, Яна абсолютно не піддавалася на провокацію.

— Ні, — ліниво простягла Яна, — я б тоді тобі в око дала.

Так і не знайшовши свого одягу, вона вирішила, що найкращий спосіб сховати татуювання — повернутись до герцога обличчям. Яна схрестила, підібравши під себе, ноги й сперлася підборіддям на руку.

— А якщо ти вчора була не в змозі, як ти кажеш, дати мені у око? — Сандр із задоволенням розглядав дівчину, яка абсолютно не соромилася перед ним.

— В око я завжди можу дати.

— Це я вчора помітив.

— Так? І дуже було помітно? — герцог відкрив рот, але Яна його перебила. — Зніми сорочку.

— Навіщо? — ледь не подавився Сандр від дивного прохання.

— Ну який ти не догадливий, — дівчини потерла лоба, головний біль її так і не відпускав. — Я її одягну, бо де мій одяг, я не знаю.

— Ти це серйозно?

Яна махнула на нього рукою та вирішила сповзати з ліжка

— Якщо шкода, так би відразу й сказав, — нарешті Яна встала й, хитаючись, попрямувала до кімнати. — О, мій одяг, — вона підняла зі стільця свої речі, акуратно складені напередодні герцогом. — Можеш залишатися в сорочці, — але уважно оглянула одяг і знов обернулася до герцога. — Так, у такому вигляді я це не надягну. І багато я вчора наробила дурниць?

— Перепила двох селюків та свого кота.

— Це я пам'ятаю. Бідолашний Басик, зовсім пити не вміє.

— Побила трьох бійців.

— Першого пам'ятаю, далі ні, — Яна замислилася. — Тебе точно не чіпала?

— Ні, — спокійно відповів Сандр, але відразу згадав зловісний ляпас, який влив у нього стільки сили, що герцог ледь не захлинувся нею, й тихо додав, — майже ні.

— Ну… якщо що, вибач, — Яна підхопила свої речі та попрямувала до дверей.

— Ти куди? — розгубився герцог.

— Взагалі мені терміново ванна потрібна, — ображено заявила дівчина.

— Ванна там, — герцог показав на інші двері.

— Ой, — дівчина зніяковіло почервоніла та шмигнула до дверей. — Дякую.

Сандр залишився наодинці зі своїми думками. Він змушений був визнати, що йому подобалося, що Яна зовсім не соромиться його, але при цьому, одночасно, не поводиться як розпусна дівка. Однак він також чітко розумів, що щось змушує його перебувати в повній розгубленості від ситуації.

Поки Яна була у ванній кімнаті, принесли обід.

Разом із служницею в кімнату протиснувся Бас. Сандр хотів його вигнати, але побачивши, наскільки погано тварині, змилувався та дозволив розтягнутися на підлозі.

— Ма-а, — стогнав кіт, жалібно дивлячись на герцога.

— Що, брате, погано, так? — Герцог присів перед твариною. — А навіщо ж ти тоді пив?

— Ма-а, — безпорадно продовжував Бас.

У цей момент двері ванної відчинилися й звідти вийшла Яна.

Сандр мимоволі залюбувався: дівчина була наче покрита інеєм від ніг до зони декольте, лише плечі та руки були вільні. Мокре волосся злиплими пасмами падали на плечі, й з їх кінчиків провокаційно стікали по оксамитовій шкірі великі крапельки води.

— Ваша Світлість, у вас є гребінець? Цей готельний номер, мабуть, не передбачає наявності подібних дрібниць.

— Доведеться сходити пошукати, — Сандр підвівся.

— Не варто, — перебила Яна, прямуючи до виходу, — якщо у вас немає, піду пошукаю сама.

— Яна.

— Що? — Яна, вже поклавши руку на дверну ручку, здивовано обернулася.

— Вам не можна виходити звідси, — весь вигляд герцога говорив про те, що він дуже рішуче налаштований.

— Це ще чому?

— Не в такому вигляді.

— А що з моїм виглядом? — Вона уважно оглянула себе. — Начебто все нормально, а те, що волосся мокре, так господарі самі винні, що засоби гігієни в номерах не передбачені.

— Не знаю, як у вашому світі, але в моєму ви зараз все одно, що гола.

Яна приречено зітхнула, але тільки зібралася обуритися, Сандр підійшов впритул і промовив:

— Довбане середньовіччя?

Яна підняла на герцога блакитні, як небо, очі.

— Ви навіть не уявляєте наскільки.

— Дайте мені ваш одяг.

— Навіщо?

— Хочу показати, що не все так у моєму світі погано, — Яна здивовано дивилася на герцога, тому йому довелося пояснити: — Його поперуть і приведуть до ладу.