Читати книгу - "Моя зухвала, Ема Ноель"

Ми з Діною просто чудово знайшли спільну мову. Після пляшки шампанського спілкування взагалі пішло як по маслу! Я їй розповіла про те, як Руслан мене обдурив, наобіцяв всякого, а виявився брехуном. Вона поділилася своїми розчаруваннями. Поплакалися одна одній і вирішили, що більше ніяких чоловіків у нашому житті. Ну, не зовсім, звичайно, але більше ми їм не дозволимо собою маніпулювати!

— Знаєш, я дуже рада, що ми з тобою познайомилися, — каже Діна, злегка заїкаючись.

Ми сидимо в її квартирі, обіймаючись і розпиваючи вже другу пляшку.

— Я теж дуже р-рада, — на мене напала гикавка, і, здається, язик заплітається. — Але мені чогось не вистачає.

— Я знаю! — вигукує Діна і різко підскакує. Йде кудись нетвердою ходою. — От чого! — каже, і на всю квартиру починає грати гучна, весела музика.

Діна повертається до мене, хапає за руку й тягне танцювати.

Ми стрибаємо й махаємо волоссям, регочучи й невлад підспівуючи словам пісні. Але головне, що нам страшенно весело.

Діна зупиняється. Переводить подих. Я теж. Падаємо на диван.

— А поїхали в нічний клуб? — раптом пропонує Діна. — Будемо мстити нашим колишнім. І майбутнім! — сміється й дивиться в моє здивоване обличчя.