Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Стара хвороба 📚 - Українською

Читати книгу - "Стара хвороба"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Стара хвороба" автора Володимир Миколайович Верховень. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 31 32 33 ... 69
Перейти на сторінку:
на неї й далі.

— Тату, я все обміркувала… Тепер ми можемо оголосити їм про рішення…

Зулейха вважала, що вона з великою гідністю вийде з ситуації, якщо перше слово залишиться за нею і так вона уникне усіх цих звичних церемоній «купівлі-продажу».

У цю хвилину з маленькою сумкою в руці в дверях з’явилася Енісе-ханим. Зулейха, прибравши офіційного і серйозного вигляду, сказала:

— Енісе-ханим, ви виявили велику пошану до нашої сім’ї, засватавши мене за Юсуф-бея.

Стара жінка як стій уклякла на місці. Здавалося, вона не може вийти з дива. Потім повільно поставила сумку на підлогу і, часто кліпаючи, дивилася на Алі Осман-бея.

Зулейха, з посмішкою дивлячись на її здивоване обличчя, не давши жінці вимовити й слова, вела далі:

— Ми з батьком пристаємо на вашу пропозицію. Якщо дозволите, я покличу Юсуф-бея і повідомлю цю новину і йому теж.

Автомобіль віднедавна був у ремонті, тому їхати до міста з маєтку вони збиралися в екіпажі. Зараз Юсуф у саду перевіряв, як запряжені коні. Зулейха підійшла до вікна з таким виглядом, ніби квапилася поставити крапку на всьому цьому якнайшвидше. Щоб не називати Юсуфа на ім’я, вона рвучко розчахнула дерев’яні віконниці. Юсуф підвів голову.

— Підніміться нагору, якщо ваша ласка. Є важлива справа…

У дівчини, як від легкого сп’яніння, паморочилася голова. Коли увійшов Юсуф, вона знов не дозволила нікому заговорити першим і повторила ті ж слова, з якими дві хвилини тому зверталася до Енісе-ханим:

— Ви виявили увагу і велику пошану до нашої сім’ї. Разом з батьком ми згодні на вашу пропозицію. Всі згодні, чи не так?

Зробивши кілька кроків уперед, вона по-дружньому сміливо потисла руку Юсуфові…

Весілля Зулейхи і Юсуфа зіграли через два місяці в особняку Гьольюзю.

* * *

Юсуф і Зулейха самі давали людям привід для того, щоб про їхнє життя вигадували байки. Всі в окрузі вважали їх шлюб ідеальним, немов визначеним долею.

Всі погоджувалися з тим, що, напевно, Зулейха повірила в казку і сама зробила перший крок.

Ті, хто бачив, як іноді вечорами заручені повертаються з кінної прогулянки або, стоячи поруч, милуються заходом сонця, уявляли, що між ними — як у романах або кіно — панує цілковита згода. Насправді ж вони або сперечалися після тривалої мовчанки, або ж обговорювали проекти приготування до весілля й переїзду.

Члени сім’ї не могли порозумітися в головному.

Перш за все, Енісе-ханим хотіла влаштувати бучне весілля на всю округу. Та й не дивно, адже для неї, як і для більшості сільського люду, це було свято: весільна церемонія була справою честі й гідності для всіх мешканців особняка Гьольюзю. Звичайно, коли йшлося про гроші, Енісе-ханим ставала ощадливою, аж скупою. Але заради синового весілля ладна була розщедритися.

Юсуфу не подобалися старомодні, як він вважав, і якісь селюцькі бажання матері освітити Гьольюзю смолоскипами і лучинами, а сад наповнити музикою. Він вважав, що Зулейсі більше б сподобався вечір з танцями в Силіфке.

А що ж Зулейха? І затія з вечором танців у місті, і весілля зі смолоскиповою ходою та змаганнями борців-пехлеванів[42] у селі здавалися їй однаково сміховинними. Як тільки уявить дівчина себе нареченою на подібному весіллі, так відразу охоплює її страшенна нехіть до всього і презирство до всіх.

Та й, коли подумати, що таке весілля? Процес, схожий на підписання контракту на купівлю будинку у нотаріуса. Треба всього лише сісти в машину і поїхати в бюро одружень, у присутності двох свідків завершити все це якомога тихіше, без зайвої помпезності, та й годі! А потім подружня пара складе валізи і непомітно поїде на кілька тижнів куди-небудь. Хоча б на Кіпр, до Юсуфової тітки, ото й усе.

Ще складніше було вирішити, де оселиться молода сім’я.

Енісе-ханим хотіла, щоб вони жили в особняку. Юсуф схилявся до того, щоб орендувати новий будинок у Силіфке.

Зулейсі більше подобався свекрушин варіант. Вона вважала, що набагато краще жити в особняку Гьольюзю на правах домовласників, а звідти влітку і взимку по змозі частіше виїздити або до Стамбула, або подорожувати Європою. У цьому питанні Зулейха незмінно наполягала на своєму. Для того була вагома причина: останнім часом вона відчувала, що Юсуф хоче знову піти на працю до муніципалітету. Здається, він хотів скористатися весіллям як приводом, щоб знову оселитися в містечку, а потім, згуртувавши колишніх однодумців, ринутися в передвиборну боротьбу.

Юсуфа дратувало, коли Зулейха іноді з іронією говорила про цей бік їх майбутнього життя, він напружувався, починав нервувати. А це переконливо підтверджувало Зулейшині припущення.

Юсуф хотів створити свого роду клуб для перших осіб цього нікчемного містечка. Гостинний дім для серйозних політиків, які б інколи навідувалися до нього, а відтак, можливо, допомогли б йому отримати посаду голови муніципалітету, а в майбутньому, може, навіть стати депутатом…

Але ж Юсуф планував ще й дружину залучити до своїх обмежених, примітивних буржуазних ідеалів, а це страшенно розлючувало Зулейху. Навіть сама думка про це була їй осоружною. За цими розмовами, які завжди, хоч як він опирався, закінчувалися поразкою для Юсуфа, наставали тривалі мовчанки. А це не було схоже на добрий початок спільного життя… Може, варто було замислитися над можливими наслідками в майбутньому? Зулейха й сама це відчувала, а тому іноді, коли вони залишалися наодинці, пропонувала нареченому кінні прогулянки. Хоча в інших районах Анатолії вже почалася зима, тут усе ще трималася осіння погода. Якщо ж вони виїздили з дому рано, то вирушали в Ташуджу, милувалися морем.

Тоді не лишалося й сліду від тієї нудьги, яка нападала на заручених, коли вони, не знаходячи слів одне для одного, мовчки сиділи в особняку. Навіть якщо їхні коні інколи, йдучи поряд голова до голови, потім розбрідалися в різні боки і надовго залишали кожного в своєму маленькому світі, їм було добре.

Юсуф ніколи не був боягузом. А якщо згадати всі ті байки, що розповідали очевидці різних пригод у барах Мерсіна, то він устиг зажити слави ловеласа й гультіпаки. Та й залишитись байдужим до чарівливості Зулейхи він, звісно, не міг, а тому настрій у нього був ідилічний. Та попри все це здавалося, що Юсуф не наважується зближуватися зі своєю нареченою і зробити їхні стосунки більш щиросердими. Можливо, на нього вплинуло те, як від самого початку Зулейха вдавала з себе надто серйозну і повелася з Юсуфом ніби товариш, а не кохана. З остраху, що Зулейха може прискіпатися до будь-якої дрібниці, що б він не сказав чи не зробив, Юсуф став холодним і

1 ... 31 32 33 ... 69
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Стара хвороба», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Стара хвороба"