Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Мій фантастичний хлопець, Інна Романова 📚 - Українською

Читати книгу - "Мій фантастичний хлопець, Інна Романова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мій фантастичний хлопець" автора Інна Романова. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 32 33 34 ... 50
Перейти на сторінку:
Глава 14.

Тиждень почався в метушні, треба було терміново зробити проект з програмування, про який я забула.

Вранці  бігла на заняття, а після - відразу сідала за ноутбук і писала код. При цьому я не забувала знаходити 5-10 хвилиночок, щоб привітатися з Сірим Вовком.

З Алексом ми не бачилися ... Ну ось… Як тільки закінчився турнір з кібербезпеки, нас більше нічого не пов'язує ... А я так звикла щовечора бачитися з ним, разом вчитися, сидіти пліч-о-пліч, сміятися, ділиться враженнями.

Розумію, що нав'язуватися не буду, не в моєму характері і завжди ще спливає згадка про ганьбу 9 класу.

У четвер усвідомила, що постійно думаю про нього, намагаюся абстрагуватися, але думки в голові тільки хлопця.

Повертаючись до гуртожитку натрапила на Іру з Ігорем.

- Привіт, Аню, як ти? Вітаю з перемогою на турнірі! - сказав мені хлопець.

- Привіт, дякую! - відповіла я.

- Аню, почекай мене, я з тобою, - Іра швидко поцілувала свого коханого в губи, взяла мене під ручку і сказала, - Ну, пішли, подружко.

- Почекай, - зупинила її. - Ігоре, а як Алекс? Я його вже тиждень не бачила, куди він пропав? - Боже, навіщо? Ну навіщо я запитала? Не могла витримала цієї невизначеності, просто дізнаюся, що все у нього добре і заспокоюся. Він не зобов'язаний весь час бути зі мною, приводу немає.

- Він писав термінове велике замовлення, а зараз хворіє, сидить у себе в квартирі. Ми його вчора відвідували, купили ліків і трохи їжі принесли. Але він нас прогнав, сказав, що сам впорається.

- Зрозуміло, дякую. Ну Іринко, пішли, бувай, Ігоре, - і ми потопали до себе.

- Аню, що трапилося? Чому виглядаєш такою занепокоєною? - стривожено питає подруга.

- Ти ж чула, Алекс захворів, я переживаю за нього.

- Хтось закохався! - проникливо помітила Іра.

Я промовчала. Мені ні чим крити ... адже, по-моєму, це чиста правда. Навіть сама не помітила коли він став таким важливим для мене.

У кімнаті я не могла знайти собі місця - бродила туди-сюди, намагалася вчитися, сходила в душ, але все одно думала про те, як там Алекс.

- Аню, йди вже, поки ще можна вийти, скоро гуртожиток закриється, - Іра не змогла промовчати.

- Думаєш, це нормально буде? - я несміливо подивилася на неї.

- Ну не вижене ж він тебе, а якщо і вижене, то нічого страшного, - вклинилася в розмову Світлана.

- Тоді піду!

Я швидко зібралася, збігала в магазин і купила продуктів, зайшла в кондитерську за його улюбленим печивом і подзвонила в домофон.

- Хто там? - сиплий голос Алекса я майже не впізнала.

- Аня, відкрий, будь ласка

- Ти чого тут?

- В гості прийшла,- сказала я. Двері відчинилися і мене впустили в будинок. Швидко піднялася на потрібний поверх і зайшла в квартиру.

Алекс був дуже хворий, синці під очима, згаслий погляд і хворобливий колір обличчя.

- Що з тобою трапилося? Ти був у лікаря? - я підійшла до нього і повела в ліжко, він навіть не пручався, напевно і правда, йому було дуже погано.

- Грип сильний з ускладненням на печінку. Нічого серйозного, в принципі, п'ю таблетки всякі і багато рідини, дієта. Аню, не підходь до мене, ще заразишся, - він намагався відійти, але я, ігноруючи всі ці розмови, допомогла Алексу лягти на ліжко, вкрила ковдрою і помацала лоб.

- А температура давно у тебе тримається? Це нормально? Не боюсь я захворіти, і не кину тебе! 

- Аню, я прошу тебе, відійди, щоб не захворіти, - втомлено сказав хлопець.

- Алексе, коли ти їв? 

- Вчора, апетиту зовсім немає, - він майже засинав, я подала йому градусник, почекала пару хвилин і подивилася, ого, 38,7!

- Ти п'єш жарознижувальні? - він негативно махнув головою - А аптечка твоя де? - запитала і почала ритися в пакеті з ліками, потрібного не було.

- Засинай, я сходжу в аптеку і повернуся.

- Ключ на полиці, - не забув проінструктувати мене мій пацієнт.

Сходила в аптеку, Алекс вже спав, я на захотіла його будити і взялася готувати бульйон і легку тушковану кашу з овочами.

Через пару годин хлопець прокинувся.

- Привіт, - він вийшов з кімнати і побачив мене, коли я накривала на стіл.

- Заходь, буду тебе годувати, - посміхнулася йому, запрошуючи за стіл.

- З ложечки? - він мені у відповідь посміхнувся.

- Якщо треба, то без проблем, -  підморгнула і жартівливо взяла ополоник.

Він трохи поїв, потім я змусила, читай майже насильно влила, чашку теплого чаю і відправили назад в ліжко

- Я не хочу, і так цілими днями лежу, мені нудно! - трохи капризно пручався Алекс.

- Хочеш разом подивимося фільм? - я взяла ноутбук і вибрала комедійний екшн і присіла поруч. Хлопець відкрив ковдру, запрошуючи до нього, і я залізла під теплий бочок.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 32 33 34 ... 50
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мій фантастичний хлопець, Інна Романова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мій фантастичний хлопець, Інна Романова"