Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » TÜK, Арт Антонян 📚 - Українською

Читати книгу - "TÜK, Арт Антонян"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "TÜK" автора Арт Антонян. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 32 33 34 ... 104
Перейти на сторінку:
посміхалося, хитро примруживши очі. Статуя виглядала так само недоречно посеред тотальної розрухи та відсталості, як і сучасний üМобіль на автопілоті, на якому вони прибули в містечко.

Сердечники припаркувалися біля «покинутої» будівлі кінця минулого століття — лікарні. Про те, що в клініці досі практикували медицину, можна було здогадатися лише по декількох хворих, що сиділи в піжамах на лавочках біля головного входу, і медсестрах, які курили неподалік в пожовклих від часу халатах.

— Über! Нам на четвертий поверх. Über! — сказав Максим, виходячи з автомобіля.

Ліфт не працював. Вони піднялися по сходах і пройшли в палату 26. Кілька ліжок з тумбочками уздовж стін, з яких сипалося вапно. У кутах і на стелі росла цвіль. У палаті був один пацієнт. Худий старець сидів в інвалідному візку навпроти перекошеного вікна. У кімнаті не було навіть üСкріна (його встановили в актовій залі та раз на день всіх пацієнтів, з реанімації теж, возили на поглинання новинного продукту). Старий дивився на березові гілки, що тихенько хиталися на вітрі. У палаті гугнявило радіо.

— Über! Üмперія знову попереду всієї планети, — ведучий нудно наговорював текст про те, що вчені створили чергову надпотужну ракету, здатну вразити будь-яку точку в Unación. — Унасіонці кусають лікті й не можуть спокійно спати. Пишайся, популяціє, своєю Üмперією. Дякуй Великому Вождю! Über!

Максим підійшов до приймача і вимкнув його. Старий повернув голову, впізнавши Макса, заусміхався.

— Über! Максимчику, здрастуй, дорогий! Спасибі, що відключив цю штуковину, — він показав на радіоприймач, що висів майже під самою стелею. — Я сам дотягнутися не можу. Über!

Максим обійняв старого.

— Über! Знайомтеся, — Максим звернувся до Давида і Джаззі, — Андрій Третьяков. Друг мого батька. Über!

Давид потиснув руку старому. Джаззі збиралася зробити те ж саме лівою рукою, але літній чоловік елегантним рухом підніс її кисть до губ і, поцілувавши, привітав дівчину широкою напівбеззубою усмішкою. Співачка усміхнулася у відповідь. На мить Давиду здалося, що в її очах заблищали сльози.

— Über! Андрію, як щодо прогулянки? Über! — запитав Максим?

— Über! Ти серйозно? Стільки поверхів. А ліфт уже другий тиждень не працює. Відчинене вікно і є моя прогулянка. Über! — сумно промовив старий.

— Über! Ми віднесемо вас. Über!

Давид узяв старого на руки й відніс на перший поверх.

Макс із Джаззі спустили візок.

— Über! Друзі, ви виходьте, а я зараз підійду. Добре?

Über! — сказав Максим.

Завалена з усіх боків стосами паперів, у приймальні сиділа бліда літня öсобина з добрим обличчям.

— Über! Вітаю! Скажіть, а що з ліфтом? Über! — поцікавився Макс.

— Über! З бюджету ніяких надходжень. Добре ще, що реанімація одна з двох працює. Über! — коротко пояснила вона.

— Über! Зателефонуйте, будь ласка, нехай пришлють майстра. Я заплачу за виклик після прогулянки. Über!

— Über! Ви що зробите? — перепитала літня öсобина, не вірячи своїм вухам. — Я правильно вас зрозуміла? Über!

— Über! Правильно. Я оплачу. Я хочу, щоб Андрія та інших пацієнтів щоденно вивозили на прогулянку. Über!

— Über! Добре, я зателефоную. Будемо сподіватися, що майстер тверезий і приїде вчасно. Über!

— Über! Скажіть йому постаратися заради Üмперії. Швидко протверезіє. Über! — Максим вийшов у двір.

Вони гуляли роздовбаними цементними доріжками. Навколо у кронах дерев і кущів співали птахи. День видався прекрасним. Зайшовши якомога далі вглиб двору, загубившись у лабіринті густих заростей, Максим зупинився.

— Über! Друзі, ми приїхали сюди не лише провідати Андрія. Über! — Макс подивився на старого, той схвально кивнув.

— Über! Давиде, ви працюєте в архіві телецентру, чи не так? Über! — запитав старий.

— Über! Так. Über!

— Über! Я пропрацював у телецентрі понад сорок років.

Чудові були часи, скажу я вам. Стільки спогадів. Über!

Андрій розповів, що потрапив на телебачення завдяки своїм батькам, які були режисерами. Почав молодшим редактором, закінчив головним режисером. Разом із однією з кращих команд країни Андрій створив понад двадцять успішних проєктів, які свого часу прогриміли на весь світ. Давид із захопленням дивився на старого.

— Über! Андрія возять до üСкріна в антиüскрінних стікерах. Дві медсестри з наших, — пояснив Макс причину настільки ясної пам’яті старого. — Розкажіть про архів. Über!

— Über! Я часто спускався до Діми. Ми дружили. Чудовий був хлопець. Ми пропадали в архіві цілодобово. Бувало, спустимося туди й давай шукати що-небудь незвичайне, зі стародавніх часів. Документальні історичні кадри та всяке інше. От би зараз туди потрапити. Але куди вже мені рипатися? З лікарні навіть вийти сам не можу. Та й сказав мені Максим, що в телецентрі режим безпеки наближений до тюремного. У нас теж було суворо, але перепустку виписати можна було на кого завгодно. Так, життя було цікавим. Ми ж там жили. У телецентрі. Я іноді по кілька діб залишався на роботі. Не хотілося йти. Über! — старий мрійливо замислився.

— Über! Андрію, розкажіть, як ви з Дмитром трохи з голоду не померли в архіві. Über! — попросив Макс.

— Über! Ах, так. Було діло. Ми спустилися на мінус п’ятий поверх. Забули ключ, а там двері самі зачинялися…

— Über! Вибачте, я вас переб’ю, — Давид підійшов ближче до старого і тихим голосом продовжив. — На мінус п’ятий поверх? Ви добре пам’ятаєте? П’ятий? Über!

— Über! Молодий, — наступне слово він прошепотів, — чоловіче, ноги мені вже давно відмовили. А ось із пам’яттю у мене все чудово. Найцінніші старі відеоматеріали зберігалися саме на мінус п’ятому рівні. Там само була й окрема монтажна кімната, в якій ми часто засиджувалися. Не помічаючи часу, у підземеллі сиділи. Über!

Давид запитально глянув на Максима. Той кивнув головою. Старий продовжив розповідь про те, як вони з другом залишилися замкненими на мінус п’ятому поверсі напередодні святкових вихідних. Їх похопилися і звільнили з архівного полону через два дні.

— Über! Ми горіли роботою. Ми були щасливі. Über! — усміхнувся старий.

Повернувшись з прогулянки, вони застали майстра, який

1 ... 32 33 34 ... 104
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «TÜK, Арт Антонян», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "TÜK, Арт Антонян"