Читати книгу - "Троянди, Мері Горн"

Юля

Стендап закінчився і я залишилася в приємних враженнях. Нестор запропонував ще посидіти і я охоче погодилася. Артем збоку здається був напруженим але я не надала цьому уваги. Можливо день важкий?

Нестор пішов на кухню по  салат котрий за його словами повинен мені сподобатися а я глянула на Артема.

— Твій друг така цікава людина, — сказала я широко посміхаючись.

Артем хмикнув.

— Так, він дуже сильно любить поговорити. А ще більше про кухню.

Артем сперся щокою на руку.

— Ти здається втомився, — сказала я.

Артем відмахнувся.

— Ні, та ще й не пізно.

Я кивнула головою а Нестор якраз вийшов з дверей кухні.

— І що він тобі вже про мене порозповідав? — спитав кухар підморгнувши.

— Нічого протизаконного. Тільки те що ти шалено любиш говорити про кухню.

— На рівні з ним, я б сказав.

Я нахмурилася і глянула на Артема а той тільки безневинно знизив плечима.

— А він тобі не розповідав? Ми разом вчилися у школі.

Я здивовано перевела погляд на Нестора.

— Справді?

— О так, ми там і познайомилися. Потім разом ходили на курси молодих шефів. І я б сказав що твій бос безцеремонно просиджує свої вміння готувати. Він частенько втирав мені носа.

Я посміхнулася і знову глянула на Артема він посміхнувся мені.

— Нічого подібного. Та й  я вважаю що моє місце неділя кухні.

— О, так. Не біля кухні, — саркастично сказав Нестор посміхаючись.

Я потягнулася до вилки і наколола листя салату щоб спробувати. Нестор дивився на мене з очікуванням. Я передувала і до останнього не хотіла видавати своєї емоції та все ж посмішка зробила все скоріше за мене.

— Артем, твою дівчину дуже легко підкорити.

Я закашлялася а в Артем збоку аж рука з'їхала.

— Ні, — сказала я різко відкашлявшись.

— Нестор, ти не так зрозумів. Юля моя працівниця, точно не дівчина.

 Я кивнула погоджуючись з Артемом.  Нестор же примружив очі

— Жартуєте, чувак ти приводив сюди тільки одну дівчину у своєму житті.

Я напружилася від цих слів.

— Нестор, буд ласка не вигадуй. Між мною і Юлею не може бути більше ніж просто справи. 

Хлопець навпроти посміхнувся і підняв руки наче визнаючи поразку, але в його погляді читалися зовсім інші слова. Щоб якось зайняти свої руки я знову взяла листок салату.

Вхідні двері відчинилися і мій погляд повернувся до милої пари котрі зайшли в середину. Підбори дівчини відстукувалися від підлоги а довгі кучері спадали по спині. Зараз у приміщені крім нас були зайняті тільки два столики, але коли хлопець легко торкнувся плеча дівчини і прошепотів щось їй на вухо вона повернулася до мене і я зрозумівши що витріщаюся на особу опустила погляд. Стало незручно, адже напевно неприємно зловити когось на витріщанні.

— Знаєш, я вважаю що ти змушений зараз відкрити мені секрет того тарту, — говорив Нестор а Артем посміхався і заперечливо похитав головою.

— Привіт татусю, — я підняла голову і чоловіки також глянули на дівчину перед котрою мені і стало незручно.

Брови намружитися коли Артем широко посміхнувся і підвівся.

— Сонечко, радий тебе бачити. 

Вони обійнятися а мені захотілося впасти з стільця. Сонечко? 

— Лізок, а ти підросла з нашої останньої зустрічі, — сказав Нестор також обнімаючи дівчину.

Після цього я вступилася у дівчину а вона в мене. А ось двом чоловічкам стала цікава особистість хлопця Лізи.

Я вирішила першою зробити крок і піднявшись натягнуто посміхнулася.

— Юля, я так розумію Артем твій батько, я його працівниця.

Я простягнула руку дівчині а вона мило посміхнувшись стиснула її.

— Ліза, приємно познайомитися. Тато не згадував що в нього настільки красиві працівники. Ви також адвокат?

— Ні, Юля від сьогоднішнього дня фінансист, — сказав швидше за мене Артем, — А що за милий хлопець біля тебе?

— Ох, — Ліза зачервонілася, — Познайомтеся, це Діма. Мій...

— Хлопець, — доповнив Діма збоку нервово кусаючи губу і простягнув руку до Артема а той запитально здійнявши брову глянув на Лізу.

— Ти не розповідала, — дівчина замнулася на місці.

— Зазвичай Артем не такий занудний, — прошепотів мені над вухом Нестор від голосу якого я аж підскочила.

Не хотілося б бути присутньою і цьому родинному розборі. Тому я прочистила горло привертаючи увагу всіх до себе.

— Артем дякую за запрошення. Нестор, все було шалено смачно впевнена я ще тут побуваю, але вже пізно. Гарного всім вечора.

Я посміхнулася і ступила крок як Артем мене зупинив.

— Думаю некрасиво якщо ти зараз втечеш. Можливо повечеряємо всі разом?

Я глянула на Артема поглядом котрий ясно давав зрозуміти що в мене відсутнє таке бажання але він з упевненістю підняв руку щоб покликати офіціанта. Чудово, і що я робитиму за столом разом з своїм босом, його донькою та ще й її хлопцем про якого ніхто не знав. Здається, я попала.