Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Як течія річки 📚 - Українською

Читати книгу - "Як течія річки"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Як течія річки" автора Пауло Коельо. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 32 33 34 ... 41
Перейти на сторінку:
Навіщо ми народжуємося, якщо зрештою помираємо?

Скільки в небі зірок?

Чи Господь вислуховує й тих, які не вірують нашого Бога (католицького)?

Чому існують бідні та хворі?

Навіщо Бог створив комарів і мух?

Чому янгол-охоронець відсутній, коли нам сумно?

Чому одних людей ми любимо, а інших ненавидимо?

Хто дав назви кольорам?

Якщо Бог перебуває на небі, й моя мати також там, чому вона померла, і як Він може бути живий?

Може, деякі вчителі або батьки, прочитавши цей есей, захочуть зробити щось подібне? У такий спосіб замість нав’язувати наше доросле розуміння Всесвіту, ми спробуємо пригадати деякі запитання наших дітей – на які вони так і не дістали відповідей.

В одному німецькому місті

– Поглянь, який цікавий пам’ятник, – сказав Роберт.

Пізнє осіннє сонце наближалося до обрію. Ми були в одному німецькому місті.

– Я нічого не бачу, – відповів я. – Лише порожній майдан.

– Пам’ятник у тебе під ногами, – пояснив Роберт.

Я поглянув униз. Бруківка була викладена з однакових плит, без додаткових прикрас. Мені не хотілося розчаровувати мого друга, але я нічого не бачив на цьому майдані.

Роберт пояснює:

– Це називається «Невидимий монумент». На нижній частині кожної з плит написано назву місця, де страчували євреїв. Невідомі митці вимостили цей майдан протягом Другої світової війни й додавали плити до бруківки, як ставали відомі нові місця винищення євреїв.

Хоч ніхто нічого не бачив, тут залишалися свідчення, й у майбутньому зрештою відкриється правда про минуле.

Зустріч у галереї Денцу

Троє добре вдягнених чоловіків прийшли до мене в готель, у місті Токіо.

– Учора ви виступали з лекцією в галереї Денцу, – сказав один із них. – Я зайшов туди випадково. Саме в ту мить ви казали, що жодна зустріч не відбувається випадково. Мабуть, настала хвилина, щоб ми познайомилися.

Я не запитав, як вони знайшли готель, у якому я зупинився, я не запитав нічого; люди, спроможні долати такі труднощі, гідні всілякої поваги. Один із трьох чоловіків подарував мені кілька книг японської каліграфії. Моя перекладачка була дуже збуджена: це був Казугіто Аїда, син великого японського поета, про якого я ніколи не чув.

І справді може здатися чудом синхронність зустрічей, які дозволили мені трохи ознайомитися з творчістю чудового поета й каліграфа Міцуо Аїда (1924–1998), прочитати кілька його творів, у яких ідеться про важливість невинності, й ознайомити з ними читачів цього есею.

* * *

Позаяк суха трава прожила життя інтенсивно,

Вона приваблює увагу тих, хто її проминає.

Квіти лише цвітуть,

Але роблять вони це неперевершено.

Біла лілея в долині, яку ніхто не бачить,

Не потребує нікому пояснювати, навіщо вона існує,

Вона живе тільки задля краси,

Але люди не можуть жити тільки задля чогось «одного».

* * *

Якби помідори захотіли бути динями,

Вони насмішили б усіх.

Мене дуже дивує,

Що стільки людей турбуються про те,

Аби бути тими, ким вони не є,

Хіба приємно перетворюватися на посміховисько?

* * *

Тобі не треба вдавати, ніби ти сильний,

Не слід нікого переконувати, що все гаразд,

Не переймайся тим, що думають інші,

Плач лише тоді, коли в цьому є потреба,

Плач доти, доки в тебе не залишиться жодної сльози

(бо інакше, як ти зможеш повернути собі усмішку?)

Я іноді дивлюся по телевізору, як відкривають тунелі й мости. Зазвичай це відбувається так: багато знаменитостей і місцевих політиків шикуються в ряд, у центрі якого перебуває міністр або губернатор регіону. Потім перетинають стрічку й коли начальники робіт повертаються до своїх кабінетів, вони знаходять там кілька листів, у яких висловлені подяка й захват.

Люди, які пітніли й тяжко трудилися, щоб завершити це будівництво, які працювали кайлом і лопатами, які виснажувалися від праці влітку й мерзли взимку, ніколи не перебувають на видноті; виникає враження, що трудилися тільки ті, з чиїх облич ніколи не капав піт.

Я належу до людей, спроможних бачити обличчя тих, кого ніколи не показують, тих, хто не прагне здобути славу, хто мовчки виконує ту роль, яку відвело йому життя.

Я хочу бути на це спроможним, бо найважливіші речі нашого існування, ті, які нас будують, ніколи не показують своїх облич.

Позолочена троянда

Я закінчую вечеряти, п’ю каву й дивлюся на картину, що висить переді мною; вона лежала протягом року на дні річки, чекаючи, коли природа накладе останні мазки на роботу художниці.

Половина картини потерпіла від води й дощу, тому її краї розмиті. Але навіть у такому її стані я бачу частину чудової, червоної троянди, намальованої на золотавому тлі. Я знаю художницю. Пригадую 2003 рік, коли ми разом пішли в піренейські ліси, натрапили на струмок, який був тоді пересохлий і сховали полотно під камінням, що накривало його річище.

Я знаю художницю, Кристину Ойтисика. У ці хвилини вона перебуває за вісім тисяч кілометрів від мене, й разом із тим її присутність відчувається в усьому, що мене оточує. Я ніколи не думав, що це може статися: я вже мав три зв’язки, які не призвели ні до чого доброго й був переконаний, що вічного кохання не існує, аж поки не з’явилася вона – надвечір на Різдво, ніби подарунок, надісланий янголом. Ми пішли в кіно. У той же таки день покохалися. Я подумав: «Це не триватиме довго». Протягом двох перших років наших взаємин я був щодня готовий до того, що вона покине мене. Протягом наступних п’ятьох

1 ... 32 33 34 ... 41
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Як течія річки», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Як течія річки"