Читати книгу - "Командирка, Сергій Фішер"

– У мене немає контакту, – твердо відповів генерал. – І ви це знаєте.

Санін кілька секунд дивився йому в очі, потім несподівано відступив, повертаючи шприц на стіл.

– Я вам вірю, – сказав він, дивуючи генерала. – Ви надто принципові для подвійної гри. Це робить ситуацію ще цікавішою, бо означає, що в нашому тісному колі є щур. Хтось, хто передає інформацію опору. І цей хтось знав про ваш допит дочки.

Він знову подивився на планшет:

– Я маю список підозрюваних. І одне ім'я особливо виділяється. Якби ви знали, генерале, як близько зрада підібралася до вас...

Не встиг генерал запитати, що це означає, як у Саніна завібрував комунікатор. Він глянув на екран і його обличчя змінилося – щось схоже на здивування майнуло і швидко зникло.

– Цікаво, – промурмотів він, потім повернувся до генерала. – На сьогодні досить, генерале. Вас відведуть до камери. Подумайте про нашу розмову. І про те, що станеться з вашою дружиною, якщо ви продовжите опиратися.

Він кивнув охоронцям, і ті почали від'єднувати наручники від крісла, залишаючи їх на зап'ястях і щиколотках генерала.

– А, і ще дещо, – додав Санін уже біля дверей. – "Проект Відновлення" розпочнеться завтра о 10:00, як і оголосив імператор. Жодних затримок. Тож навіть якщо ваша дочка з опором, вони не встигнуть нічого зробити.

Коли Саніна не стало, генерала повели довгим білим коридором. Він намагався запам'ятати розташування приміщень, камер спостереження, кількість охоронців – стара звичка розвідника. Але його думки були зайняті іншим.

Що мав на увазі Санін, кажучи про зраду, що "підібралася близько"? Невже Ерік? І чому директора так здивувало повідомлення на комунікаторі?

Генерала завели до маленької камери без вікон, лише з ліжком, раковиною і унітазом. Двері за ним зачинилися з важким металевим звуком. Він сів на ліжко, відчуваючи, як вперше за багато років йогу охопив справжній страх.

Не за себе – за дружину, за дітей, за мільйони невинних людей, які можуть загинути завтра. І найгірше те, що він не міг нічого зробити, замкнений у цій клітці.

***

Комунікатор у руках Лу несподівано завібрував. Відповідь прийшла швидше, ніж вона очікувала.

"Все складніше, ніж ти думаєш. Зустрінемось. Сам. Порожня будівля за старим ринком в Секторі 6. За годину. Якщо прийдеш не сама – не з'явлюсь."

Лу показала повідомлення Віснику.

– Пастка? – запитав він, нахмуривши брови.

– Не знаю, – щиро відповіла Лу. – Але місце зустрічі має сенс. Стара ринкова площа в Секторі 6 – це нейтральна територія. Там немає ні імперських патрулів, ні активних камер спостереження.

Вісник задумався:

– Це може бути шанс. Але ризик величезний. Якщо це пастка, ми втратимо тебе.

Лу рішуче встала:

– Я повинна спробувати. Ми не можемо проникнути до лабораторії самотужки, не з посиленою охороною після арешту мого батька. Ми потребуємо допомоги зсередини.

Дівчина обдумала ситуацію:

– Я знаю Еріка. Якщо це пастка, я зможу розпізнати. В нього завжди були певні... шаблони поведінки перед зрадою.

– Тобто, ти не вперше на гачку його маніпуляцій? – сухо запитав Вісник.

Лу криво посміхнулася:

– З самого дитинства. Але це працює в обидва боки – я знаю його слабкі місця.

Вісник похитав головою:

– Мені це не подобається. Але вибору немає. – Він глянув на годинник. – У нас залишилося менше доби до початку операції "Відновлення". Якщо твій брат справді може допомогти, це наш єдиний шанс.

Він покликав Арію, яка чекала за дверима:

– Підготуйте транспорт і прикриття. Лейтенант Чан вирушає на зустріч зі своїм братом. Але не в якості супроводу – тільки спостереження з безпечної відстані.

Лу кивнула:

– Спасибі за довіру.

– Це не довіра, – відрізав Вісник. – Це необхідність. І якщо твій брат працює на Саніна, ти можеш не повернутися.

Лу зустріла його погляд:

– Я знаю ризики. І я готова.

***

Джин прокинулася від відчуття чиєїсь присутності в кімнаті. Вона відкрила очі і побачила свого брата, який тихо сидів біля ліжка.

– Нарешті ти повернулася до світу живих, – слабо посміхнувся він. – Як почуваєшся?

Джин спробувала сісти, відчуваючи, що біль у боці став значно тупішим і терпимішим:

– Набагато краще. Що відбувається?

Дерек подав їй склянку води:

– Багато всього. Лу Чан тепер з нами. Вона погодилася допомогти зупинити "Проект Очищення".

– Не може бути, – здивувалася Джин. – Вона ж... вона ж дочка генерала, імперський офіцер до мозку кісток.

– Навіть найвідданіші починають сумніватися, коли дізнаються про плани масового знищення, – відповів Дерек. – До того ж, її батька заарештували. Тепер вона зрадниця для Імперії, хоче вона того чи ні.