Читати книгу - "Поезії, Леся Українка"

мені страшне,- я не стерплю їх, зоре,

як ти погаснеш…

Подається за автографом.

Дочка Ієфая - Вперше надруковано у зб. «За красою», Чернівці, 1905, с. 5-6. Автографи: ф. 2, № 641 (чорновий); ф. 2, № 640 (чистовий). Дата чорнового автографа: 4.II 1904, Тифліс. Подається за першодруком.

Спогад з Євпаторії.- Вперше надруковано у вид.: Українка Леся. Неопубліковані твори, с. 38-39. Автограф: ф. 2, № 703. Дата автографа: 27.VII 1904. Подається за автографом.

«Мої любі, до мене ходіть! я сама».- Вперше надруковано у вид.: Українка Леся. Неопубліковані твори, с. 40-41. Автограф: ф. 2, № 649. Дата автографа: 14.VIII 1904. Подається за автографом.

«Люди бояться вночі кладовища...» - Вперше надруковано у вид.: Українка Леся. Неопубліковані твори, с. 42. Автограф: ф. 2, № 679. Дата автографа: 15.VIII 1904.

В автографі після другої строфи (останній рядок: «...в час, коли я з кладовища іду...») викреслено:

Я не боюсь їх, я з тугою руки

вдень і вночі простягаю до них.

Ох, якби можна з країни розлуки

викликать постаті любих, рідних!

Спогади-душі зо мною лишились,

будуть зо мною, поки я жива,

погляду, дотику, слова бракує...

Ох, якби мала портрети-слова!

Рухи, і голос, і погляд коханих,

Я б не боялась, любила б я їх…

Подається за автографом.

«Скрізь, де не гляну, сухі тумани розляглися...» - Вперше надруковано в «Літературній газеті», 1945, 27 вересня. Автограф: ф. 2, № 679. Дата автографа: 15.VIII. Зелений Гай. Подається за автографом.

Напис в руїні.- Вперше надруковано в ЛНВ, 1905, кн. 4, с. 1-2. Заново відредаговано і передруковано в журн. «Вільна Україна», 1906, № 3, с. 36-38. Зберігся автограф: ф. 2, № 683, та авторизована копія рукою Климента Квітки: № 684. Дата автографа: 28.VIII 1904. Зелений Гай.

В автографі після рядка «Мене створив єгипетський народ...» викреслено:

...і тим навік своє імення вславив.

Мандрівнику, спинись, коли в пустині

побачиш де таку царську гробницю,

хто б він не був, той цар, що там спочив,

ти не йому поклонишся, спинившись.

Умер давно той цар з лицем тирана,

Умер давно народ, йому підданий,

умерло ймення, і загибла пам’ять.

Зосталася по їх дивна будова,

Царю могила, пам’ятник народу,

А що здобув той цар з лицем тирана?

Собі могилу, пам’ятник…

Подається за журналом «Вільна Україна».

«Коли дивлюсь глибоко в любі очі...» - Вперше надруковано у вид.: Українка Леся. Неопубліковані твори, с. 46. Автограф: ф. 2, № 662. Дата автографа: 2.XI 1904. Тифліс.

Це, власне, цикл, ліричний триптих, перейнятий єдиним настроєм що підтверджується і римською нумерацією поезій в автографі I. «Коли дивлюсь глибоко в любі очі...»; II. «Якби мені достати струн живих...»; III. «Якби я всіми барвами владала...». За традицією друкується під одним заголовком. Подається за автографом.

«О, не кори мене, любий, за мрії про славу...» - Вперше надруковано у вид.: Українка Леся. Неопубліковані твори, с. 47. Автограф: ф. 2, № 662. Дата автографа: 2.XI 1904. Тифліс. Подається за автографом.

«Ой не зникли золотії терни…» - Вперше надруковано в журн. «Вітчизна», 1946, № 2, с. 22. Автограф: ф. 2, № 662. Дата автографа: 2.XI 1904. Подається за автографом.

«Було се за часів «Святої Германдади»...» - Вперше надруковано в альманасі «З потоку життя», Херсон, 1905, с. 165. Автограф: ЦНБ УРСР, відділ рукописів, № 1-4870. Датується орієнтовно 1903 р. Подається за першодруком.

Eppur ti tradiro.- Вперше надруковано у вид.: Українка Леся. Неопубліковані твори, с. 65. Автограф: ф. 2, № 645. Датується орієнтовно 1904 р. Подається за автографом.

Вперше дві поезії надруковано у вид.: Українка Леся. Неопубліковані твори, с. 49. Автограф: ф. 2, № 694. Дата автографа: 30.IV 1905. Подається за автографом.

Три вірші: I. «Ось вони йдуть. Корогва у них має...», II. «Чого марсельську пісню чути?», III. «Нагаєчка, нагаєчка!» - співають накінець…» - вперше надруковані у вид.: Українка Леся. Неопубліковані твори, с. 54-57. Автограф: ф. 2, № 695. Дата автографа: 1.VII. Колодяжне. 1905.

В автографі поезії «Ось вони йдуть. Корогва у них має...» після рядка «Так, наче в землю ховає живцем» викреслено п’яту і шосту строфи:

Ох, коли іншої пісні не знаєш,

краще мовчи: се ж ти духа вгашаєш.

Чи панахиди вже править пора

в час, коли воля під прапор збира!

Знай сей спів! він неначе отрута,

спів сей створила в кайдани закута

бідна душа. Ще-бо змалку труїв

всіх нас, уроджених в північ, сей спів.

В автографі вірша «Нагаєчка, нагаєчка!» - співають накінець...» викреслена остання строфа:

Чи ми, немов невільники, під ляскіт канчука,

На втіху злим плантаторам ударим тропака?

Чи се ми хочем, здавшися на божу благодать,

Такою «Карманьйолою» тиранів налякать?

«Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила...» - Вперше надруковано в журн. «Україна», 1946, № 2, с. 18. Автограф: ф. 2, № 680. Дата автографа: 3.VIII 1905. Подається за автографом.

«Упоєні на бенкетах кривавих...» - Вперше надруковано у вид.: Українка Леся. Неопубліковані твори, с. 52-53. Автограф: ф. 2, № 680. Дата автографа: 7.VIII 1905. Подається за автографом.

«Ось уночі пробудились думки...» - Вперше надруковано в журн. «Червоний шлях», 1923, № 3, с. 50. Автограф: ф. 2, № 693. Дата автографа: 3.XII 1905.

В автографі є два незакреслені варіанти 22-го рядка: 1) «в вічність розвитку і в світу буття»; 2) «в вічність матерії, в світу буття...». Наводимо другий