Читати книгу - "Назавжди, Уляся Смольська"

          Ми з Наташею переглянулися між собою.

          – Я всіма руками «за»! – підхопила Наташа ідею Машки. – Діан, ти що скажеш?

          Мене мучили сумніви. Я ще жодного разу не була в нічному клубі.

          – Не знаю ... – розгублено відповіла я. Мені хотілося йти, і одночасно я боялася.

          – Ну пішли! – з благальним виразом обличчя дивилася на мене Машка. – Розслабимося від цієї чортової науки. П'ятниця ж!

          Вона скорчила смішну гримасу, щоб розвеселити мене.

          – Дооообреееее, – погодилася.

          Моя відповідь дуже порадувала дівчат. Наталя піднялася зі стільця і ​​сказала:

          – Так, треба вдягти щось ефектне. Тільки спочатку вип'ємо, ще по одній.

          Я допила своє вино, а Маша з Наталкою жваво чокнулись і так само різко перекинули в себе чергову порцію горілки. Хоч я і хвилювалася щодо клубу, але веселий настрій і вино підстьобувало до пригод.

          На моєму телефоні заграла мелодія вхідного дзвінка. Дзвонив Леон. Я вийшла з кімнати, щоб поговорити з ним в спокійній обстановці. Дівчата жартували і голосно сміялися і навіть не збиралися вщухати.

          – Привіт, Леоне!

          – Привіт, крихітко! – з приємною інтонацією в голосі відповів коханий. – Чим займаєшся?

          – Збираюся на дискотеку, – відповіла посміхаючись. Піднесений настрій і хміль зробили свою справу.

          – Йдете в клуб? – його голос змінив інтонацію, в ньому з'явилася настороженість.

          – Ага! – я не збиралася обманювати його. – Вирішили з дівчатами відсвяткувати першу стипендію.

          – В який? – по голосу зрозуміла, що він хвилюється.

          – Не знаю, – скинула плечима, ніби він бачив. – Напевно, щось поруч.

          – Я зараз приїду і відвезу вас, – сказав Леонід.

          – Не треба, – запевнила я його. – Ми самі доберемося.

          – Подзвониш, коли надумаєш їхати додому, – наполегливо сказав він. – Я заїду за тобою.

          – Окей, – погодилася. Сперечатися з Леоном не хотіла.

          – Окей, – повторив луною Леонід. Він трохи помовчав, потім сказав: – Не нароби дурниць, крихітко.

          – Не хвилюйся, – відповіла. – Цілую тебе!

          Я закінчила розмову і повернулася в кімнату. Дівчата щось весело обговорювали.

          – Твій дзвонив? – запитала Машка, надягаючи коротку спідницю.

          Маша була худа дівчина, ростом трохи вище середнього, з класною фігурою і довгими ногами. Щоб навмисно підкреслити їх довжину, вона завжди одягала короткі спідниці. Чорні та густі, довжиною нижче плечей волосся, завжди стирчали в різні боки, як би вона їх не причісувала. Через це її всі називали «Кучерява».

          Я ствердно кивнула і підійшла до своєї шафи, щоб вибрати одяг на дискотеку.

          – Мене взагалі шокує, як твій мужик відпустив тебе в клуб, – сказала Наталка і почала малювати губи помадою.

          – Довіряє, – відповіла на її висловлювання та взяла темно–сіру сукню. – Як і я.

         – Ти ще довго? – запитала Маша. – Може, в піжамі підеш?

         – Та зажди ти! – вигукнула, надягаючи плаття. – П'ять хвилиночок і я буду готова!

          Сукня з довгим рукавом з м'якого бавовни спокусливо лежала по моїй фігурі, апетитно підкреслюючи мої дівочі принади. Довжина сягала середини стегна і притягувала увагу на ноги. Взула чорні ботильйони на шпильці, які гармонійно поєднувалися з сукнею. Об'ємні сережки–кільця завершували мій образ. Підвела очі тушшю, нанесла рожевий блиск на губи. Вуаля! Діана готова до свого першого виходу в клуб. На мою думку, виглядаю не вульгарно і чіплятися ніхто не буде.

          Ми вийшли з гуртожитку. На вулиці істотно похолодало, в порівнянні з днем. Погода на початку жовтня видалася сирою і холодною. Загорнувшись в пальто, я зіщулилася від пронизливого вітру, який несподівано налетів на нас.

          – Дівчата, холодно–то як! – заявила Машка. – Ну, куди йдемо?

          – Я далеко не піду, – твердо сказала я. Сіпнулася від ознобу, що пробіг по тілу. – Холод собачий!

          – Тут недалеко є клуб, – Наталя показала пальцем в сторону сусідніх будинків. – Йдемо туди.

          – Пішли, тільки швидше! – погодилися ми з Машею і попрямували в той бік, куди показувала подруга.

          У клубі виявилося повно народу. Музика голосно звучала і відбивалася в грудях. Знявши верхній одяг, ми попрямували до барної стійки.

          – Я замовила нам три коктейлю! – голосно вигукнула Машка, щоб ми її почули.

          Жестом показавши «Окей», я озирнулася навколо. Молоді хлопці та дівчата приблизно мого віку танцювали в центрі великого приміщення. Всі веселилися і сміялися. Хтось цілувався, намагаючись сховатися в тіні залу, а хтось не звертав уваги на яскраві прожектори, які раз у раз освітлювали їхні поцілунки.

          Взяла яскраво–помаранчевий коктейль у бармена і зробила великий ковток. Приємний, солодкий смак перебивав ледь помітний присмак алкоголю. Перебуваючи в піднесеному стані і вже злегка захмелілі, ми з дівчатами поспішили на танцмайданчик.

          Я відривалася на повну, веселилася, сміялася. Весь час танцювала, тільки іноді поверталася до барної стійки, щоб втамувати спрагу коктейлем. Машка сиділа біля бару і розмовляла з хлопцем, з яким тут і познайомилася. Вони фліртували, було явно помітно, що ці двоє подобаються один одному.

          Обличчя горіло від постійних танців і двох випитих коктейлів. Мені потрібно освіжитися. Спустилася до вбиральні, щоб вмитися. Холодна вода принесла бажане полегшення.

          Цікаво, котра година? Вийняла телефон з сумочки. На екрані білі цифри показували  1:37. І два пропущених виклики від Леона.

          Набрала його номер і він відповів майже одразу.

          – Діано, з тобою все в порядку? – перше, що почула. Голос Леона був серйозний, і навіть трохи грізний. Ух, справжній Цар Леонід! Уявила його з плащем на голому торсі і тихо захихотіла.