Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Назавжди, Уляся Смольська 📚 - Українською

Читати книгу - "Назавжди, Уляся Смольська"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Назавжди" автора Уляся Смольська. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 33 34 35 ... 92
Перейти на сторінку:

          – Так, милий, все добре, – грайливо відповіла я. Алкоголь розв'язав мені язика.

          – В якому ти клубі? – коротко запитав Леонід.

          – «Аналогія» ... або «Алгоритм», – сплутано відповіла. – Точно не пригадаю. Це недалеко від мого гуртожитку.

          – Ясно, – голос у Леон був напруженим. – Зараз буду.

          – Котик скучив за своєю кицею? – сміючись, запитала. Відповіді я не почула, бо він поклав трубку.

          Хм. Образився, чи що? І що я такого запитала? Знизавши плечима, глянула в дзеркало. Ух, яка я красуня! Тільки волосся треба зачесати. Підмалювала губи і послала своєму відображенню повітряний поцілунок. Вийшла з збиральної і повернулася в зал.

          Підійшла до бару, біля якого досі сиділа Машка зі своїм залицяльником і допила свій коктейль. Замовила ще один, обернулася обличчям до танцмайданчику в пошуках Наталії. Її яскраво–руде волосся легко помітити в натовпі танцюючою молоді.

          Несподівано відчула, як чиясь рука ковзнула по моїх сідницях. О–о–о, мій грізний Цар Леонід приїхав! Який же він пустун! Грайливо всміхнулася. Ти глянь, яким сміливим став! А мені подобається ця наполегливість.

          Обернулася, готова впасти в його обійми, але так і застигла на місці. Замість Леона навпроти мене стояв зовсім незнайомий мені хлопець, який дивився на мене хтивим поглядом.

          – Потанцюємо? – запитав він і по–хазяйськи обійняв мене за талію. Пальці шурупами вп'ялися в шкіру.

          – Вибач. Не хочеться, – мою грайливість вітром здуло. Взяла його руку і силою забрала її зі свого тіла.

          – Та чого ти ламаєшся? – сказав він і його лице розпливлося в безглуздій усмішечці.

         Наблизився, і знову притиснув мене до себе. На цей раз обома руками. Вище мене на голову, міцний і спортивний, він явно переважав в силі. До того ж, від нього страшенно тхнуло спиртним. Він схилився до мене, щоб поцілувати, але я відштовхнула долонею його голову.

          – Чуєш, ти чого така дєрзка, а? – тон хлопця став більш нахабним. – Корчиш з себе недотрогу?

          Він міцно схопив мене за руку. Його пальці боляче стиснули моє зап'ястя, залишаючи на шкірі червоний слід.

          – Прибери руку! – крикнула. Усередині наростала паніка. Я страшенно боялася, але вигляду не подавала.

          У наступну мить переді мною постала гора м'язів, заслонивши мене від цього гада. Леон! Видихнула з полегшенням, розуміючи, що я в безпеці. Леонід схопив хама за грудки і прогарчав:

          – Руку прибрав! – і той моментально розчепив пальці.

          – Вибачився перед дівчиною! – Голос Леоніда пролунав настільки загрозливо, що мені й самій стало страшно. Немов велетень, він нависав над моїм кривдником.

          – В–в–вибач ... – від переляку хлопець почав заїкатися.

          – Я не почув «будь ласка»! – прогарчав Леон.

          – Будь ласка ... – повторив він. По його погляду зрозуміла, що він злякався.

          – Ще раз побачу біля неї – відірву яйця! – прошипів Леонід і відштовхнув хлопця від себе. Той моментально зник в натовпі.

          – Все в порядку? – запитав він, повернувшись до мене.

          Я тільки ствердно кивнула. Він був настільки розлючений, що мені здавалося, він здатний розірвати того пацана голими руками. Леон взяв мене за руку і різким кроком повів до виходу.

          Ми мовчки сіли в машину. Спочатку я боялася дивитися на нього. Відчувала, як його погляд свердлить мене. Не витримала, підняла голову і зустрілася з чорним небезпечним виром. Злісний вид одночасно лякав і збуджував. Справжній спартанець. Відчула, як всередині мене спалахує бажання. Випите спиртне живило його.

          Нахилившись до нього, я з жадібністю припала до його губ. Пристрасть горіла в мені вогнем, алкоголь піддавав жару. Божеволіла, відчуваючи хвилі збудження від запаморочливого поцілунку. Тіло біснувалася, внизу живота пульсувало. Вчепилася в ґудзики на сорочці і почала судомно їх розстібати. Запустила пальці в густе волосся і міцно стиснула на потилиці, відтягуючи голову Леона назад. Його руки ковзали по моїй спині, плуталися у волоссі, лягали на груди. А мене це ще більше розохочувало. Провела вологу доріжку вниз по шиї, цілувала і засмоктувала його ароматну шкіру. Мммм, як це шалено приємно! Хочу більшого! Важко дихаючи і не припиняючи пестити Леона, опустила руки йому між ніг. Вперше доторкнулася до збудженої чоловічої плоті. Нехай через одяг. Але я зробила це усвідомлено і за своїм бажанням. Він виявився твердим і великим. Захотілося дізнатися, який він насправді. Взялася за ремінь, але Леон зупинив мене, уклавши свою широку долоню на мою руку.

          – Крихітко, досить, – важко дихаючи, прошепотів захриплим голосом. – Заспокойся, люба, – він прибрав мою руку з штанів і поцілував долоню.

          – Тобі не подобається? – здивувалася. Не розумію, чому він зупинив мої пестощі? – Я зробила щось не так?

          – Ні, все просто чудово. Але тут не місце і не час, – Леон провернув ключ запалювання. Набрав повні груди повітря, поправив комір сорочки і ремінь, а потім кинув коротке: – Пристебнись.

          Машина рушила з місця. Я невдоволено відкинулася на спинку сидіння і застебнула ремінь безпеки. Трясця! Йому явно не сподобалося! Засмучено зітхнула. Відвернулася до вікна і втомлено прикрила очі.

***

          Свідомість з небажанням пробивалася крізь сон. Відкрила очі, обвела поглядом кімнату. Де це я? Різко піднявшись, отримала в подарунок запаморочення і різкий головний біль. Повільно опустилася назад на подушку, відчуваючи, як мізки пульсують, немов вони окремий живий організм. Заплющила очі, відчуваючи противний приплив нудоти.

          Ой, як мені ж поганоооо...

          Намагалася згадати, як я тут опинилася, але нічого не виходило. Останнє, що спливало в пам'яті – мій пристрасний поцілунок з Леонідом в машині. Сором накрив пекучої хвилею. Капеееець! Що я собі вчора дозволяла, батюшки мати рідна! Полізла на нього, як хтива самка. І як я повинна тепер йому в очі дивитися? Сором, який сором…

1 ... 33 34 35 ... 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Назавжди, Уляся Смольська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Назавжди, Уляся Смольська"