Читати книгу - "Назавжди, Уляся Смольська"

          Піднявши ковдру, подивилася на себе. Я лежала в нижній білизні. Легенько, з обережністю встала і присіла на краю ліжка.

          Обвела поглядом кімнату. Облаштована зі смаком. Широке вікно зашторене важкими темно–коричневими гардинами. Вони шикарно виглядали на тлі світлих, кольору слонової кістки, стін. На підлозі лежав м'який, з високим ворсом однотонний килим шоколадного кольору. Поруч з вікном розкидало широкі підлокітники зручне бежеве крісло. Спальний гарнітур в стилі «модерн» ідеально вписувався кольором палісандрового дерева в світлу кімнату. По обидва боки від ліжка розташувалися тумби, де стояли крихітні лампи на золотистих ніжках з кремовими абажурами. Величезний шафа з дзеркальними дверцятами зайняла майже всю стіну біля дверей.

          Кімната не схожа на готельний номер. Тут відчувається домашній затишок.

          Погляд застиг на моєму відображенні в дзеркалі. Якщо не брати до уваги скуйовджене волосся, в цілому я непогано виглядаю.

          Піднявшись з ліжка, відчинила дверцята шафи. Усередині побачила акуратно складений чоловічий одяг. Сумнівів не залишилося. Я вдома у Леоніда. Різні сорочки висіли на вішалках. Мій вибір припав на білу. Зняла її і одягла на себе.

          Закотивши рукава на три чверті, я застебнула ґудзики і подивилася в дзеркало. Крізь легку тканину сорочки чітко проглядалася моя чорна білизна. Сорочка ледь прикривала стегна, відкриваючи погляду довгі ноги. Пригладила пальцями волосся і вийшла з кімнати.

          У коридорі почула тиху музику, яка лунала з сусідньої кімнати. Я пішла на її звуки і опинилася в просторій кухні.

          Леон стояв біля тумбочки і нарізав овочі. Одягнений у чорні трикотажні спортивні штани і облягаючи білу майку, він здався мені неймовірно спокусливим. М'язи плечей і накачаних рук притягували погляд. Навіть в домашньому одязі він був приголомшливий!

          Зайшла і стала навпроти нього, впершись спиною в стінку і заклавши руки назад.

          – Привіт! – тихо сказала.

          Він підняв очі, ковзнув швидким поглядом по мені, і легка усмішка торкнулася його губ.

          – Привіт! – відклавши ніж, він підійшов до раковини, щоб сполоснути руки. – Як почуваєшся?

          – Не дуже, – чесно зізналася. – Голова тріщить.

          Леонід витер руки об рушник і відкрив дверцята навісної тумби. Дістав звідти пластиковий білий флакон.

          – Випий, – сказав він і поклав мені в долоню таблетку. – Стане легше, – налив склянку води і простягнув мені. Я проковтнула таблетку і присіла біля нього на край тумби.

          – Ти на мене злишся? – запитала я.

          – Ні, – спокійно відповів Леонід, не зводячи з мене очей. – Я злився на себе, що пустив тебе в клуб. Той покидьок, йому страшенно пощастило, що я не звернув йому шию! – сильні руки стиснулися в кулаки, вилиці заграли на грізному обличчі.

          – Ти з'явився дуже вчасно, – згадала вчорашні події. Тоді я була налякана і раділа, що Леон так несподівано з'явився. – Не думаю, що я коли–небудь ще виберуся в клуб.

          Я дивилася на нього і ніяк не могла зважитися задати питання, яке турбувало мене.

          – Емммм ... Леон ... – схвильовано смикала краєчок сорочки. Я ніяк не могла підібрати слова. – Ми з тобою ... ну ... вночі ... – голос тремтів, як і я сама. Було соромно питати. Очі дивилися в підлогу.

          – Ти хочеш знати, чи переспали ми? – Леон сказав слова, які я ніяк не могла вимовити.

          Він підвів мою голову і наші погляди зустрілися. Дивився на мене в упор, а я тонула в нескінченності його чорних очей.

          – Я б з легкістю міг скористатися тобою, – правда прозвучала несподівано, як вибух хлопавки на Новий Рік. – Ти так мене запалила, дитинко. Дуже пристрасно загравала, і була така збуджена, що я ледве стримав твій натиск. Не знав, що спиртне додає тобі сміливості.

          Боже! Яка ганьба! Згораючи від сорому, я прикрила обличчя руками. Господи, як же незручно перед Леонідом!

          Він взяв мої руки і прибрав їх з лиця.

          – Я пообіцяв тобі, що буду чекати того моменту, коли ти сама захочеш нашої близькості, – він ніжно провів долонею по моєму обличчю. – Хочу, щоб ти відчувала це бажання серцем, душею, всім тілом.

          Леон ласкаво взяв моє обличчя в долоні і ніжно поцілував.

          – Вчора твій мозок був одурманений і алкоголь правив балом, – він дивився мені прямо в очі. – Ти не була схожа на ту Діану, яка підкорила моє серце.

          – Вибач, – прошепотіла. – Ніколи не думала, що буду спокушати тебе.

          – Крихітко, ти і зараз це робиш, – сказав Леонід і ледь торкаючись, провів великим пальцем по моїх губах. – Тільки не вульгарно, а саме так, як мені подобається.

          Він пристрасно припав до моїх губ, обіймаючи і підсовуючи мене ближче до себе. Я обхопила його плечі руками і обвила ногами стегна. Ми цілувалися з таким запалом, наче в нас вирував вулкан з пристрасті. Його руки блукали тілом, а я впивалася нігтями в його засмаглу шкіру, залишаючи на ній рожеві відмітини.

          – Ти повинна надіти на себе щось не таке відверто–сексуальне, – важко дихаючи, сказав Леон, насилу відриваючись від моїх губ. Він провів рукою по моєму оголеному стегну, а мене накрило мурашками. – Ти надто спокуслива в цій сорочці.

          – Я не знаю де мій одяг, – трохи заспокоївшись і перевівши подих, відповіла.

          – У ванній кімнаті є халат. Надінь його, – сказав Леон, все ще обіймаючи мене. – Твоє плаття в сушарці. Я змушений був його випрати, від нього смерділо одеколоном того мерзотника.

          – У тебе є турка? – я навмисно перевела тему. – Я вмію заварювати чудову каву.

          – Ні, я користуюся кавоваркою, – сказав він і показав мені на апарат, що стояв на кухонній тумбі. – Але я обов'язково придбаю, щоб спробувати твою каву, – запевнив мене Леонід і всміхнувся.