Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

.

Нарешті він простягнув руку і обережно схопив Лінію Закону, з якої складався Вогняний Скіпетр.

—

У цю мить —

.

Закон Тіамата, який стояв за всім світом Вонде, раптом похитнувся.

-

Хіпаміра подивилася на Волю Гір, що Сіель яла в повітрі. Світло, яке випромінював бойовий молот, ставало все яскравішим і яскравішим.

.

Тим часом на вулицях навколо неї з нічного неба падали метеорити. Серед диму та пилу з кратерів виповзали незліченні кристалічні скупчення. Хоча у них не було єдиного командування, вони швидко виявили дівчину, яка перебувала в руїнах.

.

Ці сутінкові види тут же закричали і зібралися в її бік. Здавалося, що в одну мить навколо Хіпаміри з’явилися сотні кришталевих істот різного розміру.

.

Але міс Жриця, здається, зовсім їх не бачила. Вона лише дивилася на Волю Гір у повітрі. Її обличчя було сповнене здивування, ніби про загрозу навколо неї взагалі не варто було згадувати.

.

Кришталеві грона підходили все ближче і ближче, поки не випустили пронизливий вереск і раптом не накинулися на Гіпамілу з оголеними іклами і розмахуваними кігтями.

.

Але час ніби застиг у цей момент.

.

Воля гір раптом яскраво засяяла. Незліченні срібні лінії простягалися з невідомого простору і пронизували кристалічні скупчення, які все ще були в повітрі.

Ці срібні лінії були щільно набиті, і в одну мить вони утворили яскраву сріблясту світлову завісу у формі стовпа, ніби все падало прямо з неба. У наступну мить всі кристалічні скупчення були розрізані навпіл на талії, перетворившись на незліченні уламки кристалів, які з гуркотом падали на землю.

Потім срібна лінія розтягнулася на всі боки. В одну мить всі вулиці біля Грудневої площі охопила невидима сила. Де б він не проходив, всі Кристалічні Скупчення зустрічали лихо.

За кілька вдихів половина міста Рушта замовкла.

.

Але місце, де спочатку знаходилися Хіпаміра і Воля Гір, тепер було порожнім.

У цей момент Брандо випадково тримав у руці Вогняний скіпетр.

,

Дивне, невимовне почуття відгукнулося з його серця. Він інстинктивно підвів очі і побачив кілька променів світла, що піднімалися з простору перед ним.

.

Першим був промінь блакитного світла. Він перетнув нескінченну порожнечу і в одну мить опинився перед Брандо. Але вона не зупинилася і відразу ж злилася з його тілом.

Священний меч вітру! Бай не міг стриматися, щоб не скрикнути.

.

Але Брандо заплющив очі.

Тому що він відчував глибоке почуття туги від цього променя світла. Він зрозумів, звідки вона взялася, в той момент, коли цей промінь світла злився з його тілом.

.

Потім він почув голос Овіни.

—

Вітаємо з проходженням випробування на горі Чонг. Ми з моїм майстром чекаємо, коли ви створите диво. Епоха Лазурового списа пройшла. Що чекає на нас у майбутньому? Можливо, вам доведеться відчинити ці двері —

Скарлет. Брандо не міг стриматися, щоб не пробурмотіти сам до себе.

!

Третій меч! Лютня ледь не підскочила. Це реакція Святої Реліквії. Пане Брандо, що ви зробили? Лицар Лазурового Списа визнав тебе!

.

Але Бай тримав язик за зубами.

—

Звичайно, він знав, що зробив Брандо —

Потім перед Брандо з’явився другий промінь світла. Це був промінь сірого світла. Лют і Бай не встигли визначити, що це таке, але Брандо вже впізнав його.

—

Господи, — пролунав у його свідомості голос Хіпаміри. Дякуємо, що дозволили Святилищу Богині знову з’явитися у світі. Це бажання Богині —

.

Промінь світла також в одну мить злився з тілом Брандо.

!

Куля Землі!

.

Тільки тоді Бай закричав.

.

Вона дивилася на Брандо, як на чудовисько.

Цей місяць добігає кінця. Очікується повна відвідуваність. Крім того, я шукаю голоси наступного місяця.

1176

Розділ 1176

.

Посланець Фанзіна вже покинув Лаврову терасу в березні. У повітрі стояв запах горілого, листя танцювало на вітрі, але напрямок вітру змінився.

.

Охоронці Ельфійського двору розігнали всіх на терасі.

-

Залишилися тільки Сен-Осоль Імператриця Вітру і її Лицар, а також брати і сестри Мисливці.

,

Королівська ельфійка зняла перстень Імператриці Вітру на своєму білому вказівному пальці, і всі присутні зробили те ж саме. Небо над Палацом ельфів Вітру трохи опустилося.

.

Персні в їхніх руках світилися одне за одним.

Було невідомо, хто оплакував померлих, але сумний і далекий спів ельфів долинав з-за меж палацу.

,

Від вітру,

,

Захищений вітром,

,

Нащадки Осомира,

?

Чому б не повернутися?

,

Повернення до вітру,

,

Захищений вітром,

,

Повернися до своєї героїчної душі,

Спи вічно, як тиша.

Сен-Осоль слухав спів.

.

Вона ніби згадала своє дитинство. У той час яскравий місяць огортав долину, а старці розповідали в лісі міфи і легенди давніх часів. На відміну від багатьох ельфів, які жили простим життям, вона прагнула героїчного життя, коли була молодою.

?

Але коли долею доводилося маніпулювати героями?

?

Гретель, Фанзін, з тобою все гаразд?

Місячне сяйво через тисячу років було таким же яскравим, як і раніше, але історії, розказаній під місячним сяйвом, було вже тисячу років. Після того, як світ змінився, все в минулому могло зникнути лише з часом.

.

Це було те, що мало хто пам’ятав.

Коли ці кілька людей пішли з життя, час, що належав минулому, зупинився назавжди.

Королівський ельф легенько кліпнув очима, наче пісок потрапив їй в очі. Вона підняла перстень і високо підняла його, і Лицар зробив те ж саме.

.

Закінчилася епоха.

.

Але в новій історії завжди була нова сторінка.

.

Кільця перетворилися на потоки світла з їхніх рук і злетіли в небо.

.

Прощай, друже, прощай, Ваша Величносте. Лицар, який загубив перстень, привітав свого колегу, Імператрицю Вітру, етикетом Лицарів-ельфів.

Його тіло, що злегка світилося, поступово зникло з ніг, потім половина тіла, і, нарешті, вся його особа перетворилася на цятки легкого пилу і зникла разом з вітром.

Прощання. Ми жодного разу не пошкодували про свою обіцянку про тисячу років.

Якщо час повертається назад

.

Ми вам віримо.

.

Перемога залишається незмінною.

.

Лицарі в унісон вклонилися Санорсо Імператриці Вітру, а потім їх фігури поступово згасали, перетворюючись в пил, що дрейфує.

.

Санорсо витерла куточки очей. Вона не плакала, бо це не була слабкість Мудреців. Герої народжені, щоб захищати світ, і вони не повинні сумувати. Просто вітер і пісок в цей момент були занадто сильні, а очі були затуманені.

.

Це