Читати книгу - "Кохання з ароматом ванілі, Аніта Русанова"

Ось вже дві години як наш літак приземлився в Києві, ось вже п’ять днів як ми з Ростом заручені. Я така щаслива, що словами неможливо сказати. Ми з Ростом вирішили що про заручини скажемо на весіллі Аліси і Данила, а поки моя обручка полежить у оксамитовій коробочці.

Через два дні весілля, а я не маю ні сукні, ні підборів, ні аксесуарів, абсолютно нічого. Цікаво, як там у Аліси справи із сукнею. В голові лише шви день промайнуло це питання, як я вже чекаю поки сестра мені відповість.

- Так, Софійко! – Привіталася сестра.

- Привіт, люба! Як там справи з весіллям?

- Все чудово і майже готово. – Відповіла сестра.

- А із сукнею визначилася?

- Так, я зараз скину повідомленням. – Сказала сестра.

- Супер! Чекаю. – Відповіла я. – Маленька, може порадиш і мені якусь сукню?

- Ти що досі не обрала сукню? – Стривожено запитала сестра.

- Ще ні. Нам трохи не до того було. – Відповіла я сміючись.

- Та я вже зрозуміла. Ну тоді так, весілля у нас у блакитно-білих відтінках.

- От і чудово. Дякую! Люблю тебе, і чекаю на повідомлення. – Перебивши, сказала я і відключилась. 

Через годину я вже стояла на касі і оплачувала сукню і підбори. На весілля своєї сестри я вирішила придбати довгу атласну блакитну сукню з відкритими плечима та розрізом до середини стегна уздовж правої ноги, а із взуття взяла срібні лодочки на тонкій шпильці.

Приїхавши додому, я одразу зателефонувала Саші, аби вона мені допомогла завтра зібратися. Після насиченого дня я лягла відпочивати.

Зранку мене розбудив Рост, бо через годину вже мала б приїхати Саша. Своєму коханому я приготувала чорний костюм і ніжно-блакитну сорочку, яку обрала в торговому центрі.

- Привіт, люба! – Сказала Саша, як тільки я відчинила двері.

- Привіт, Сашунь. Проходь.

- Я так розумію, сьогодні ти маєш виглядати так само неперевершено, як і на останньому заході.

- Так, але на цей раз я маю бути ще краще!

Через дві години старань Саші я справді мала мега приголомшливий вигляд. Волосся було підколоте в невелику гульку на потилиці, лише кілька прядок волосся спадали із зачіски. Макіяж був нюдовий із червоною помадою, все як я люблю.

Попрощавшись із дівчиною, ми з Ростом почали збиратись, я до Аліси, а Рост – до Дані.

Через годину ми вже стояли під готелем, у якому були наші наречені. Вони були у різних номерах, адже традиції, що наречений не має бачити наречену до церемонії, ніхто не відміняв. Зайшовши в номер я просто остовпіла.

По серед кімнати стояла моя маленька сестричка у ідеальній весільній сукні, яка підкреслювала вроду Аліси. Макіяж і зачіску їй вже зробили, точніше їй лише підкреслили природню красу – зачіскою та макіяжем. У номері нас чекав фотограф, який знімав весь підготовчий процес.

Після ми виїхали на церемонію. Звісно ж нарізно від хлопчиків, вони поїхали першими. У нашому дівчачому лімузині були: наша наречена – Аліса, я, Аля і Мія. Батьки теж поїхали окремо. Приїхавши, ми з дівчатками побігли до гостей, залишилася лише Аліса з татом, який мав вести її до вівтаря.

Все що відбувалося потім, пройшло надто швидко. Тато підвів Алісу до Дані, вони обмінялися клятвами у вічному коханні, а згодом і обручками. Після церемонії на нас усіх чекала фотосесія. А потім бенкет. Цього разу, так само як і минулого, мій наречений придумав подарунок для молодят сам, мені звісно знову нічого не сказав, та я вірю що цей подарунок буде ще кращим.

- Любий братику, люба Алісо, - почав своє поздоровлення Рост, - ми з Сонею вітаємо вас із цим прекрасним днем, із днем створення вашої сім’ї, нехай у вашій сім’ї завжди панує злагода і любов, кохайте один одного і будьте щасливі разом. І ще, ми з Сонею приготували для вас невеличкий подарунок, Даня – я хочу запропонувати тобі стати співвласником моєї мережі кав’ярень у Каліфорнії, Алісо – а тобі пропоную закінчити найкращий економічний університет у Каліфорнії, і бути ближче до нас з Сонею, бо ми переїжджаємо туди жити.

- І ще, у нас є приємна новина, Рост зробив мені пропозицію, тож тепер я наречена – Сказала я.

Після нашого маленького виступу, вітали не лише молодят, а і нас із заручинами. Сказати що я була здивована, коли Рост сказав що ми переїжджаємо в Каліфорнію, то ні, я не була здивована, аніскілечки. Бо для себе я зрозуміла одне, не важливо у якому місті чи у якій країні ви будете мешкати, важливо з ким ви розділите все своє життя. Я залюбки переїду до Каліфорнії, аби тільки бути поруч із Ростом, чоловіком, який кожного дня робить мене щасливішою.