Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Робінзон Крузо 📚 - Українською

Читати книгу - "Робінзон Крузо"

4 368
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Робінзон Крузо" автора Даніель Дефо. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 33 34 35 ... 72
Перейти на сторінку:
без човна, хоч він і був плодом багатомісячної праці, а ще кілька місяців я витратив, аби спустити його на воду.

Цілий рік я не змінював свого рішення — жив тихомирно, з упокореними думками, цілком відданий на милість долі. Життя моє видавалося мені цілком щасливим, бракувало хіба що товариства.

Я набув корисних навичок у різних ремеслах, до яких брався. Якби виникла потреба, то показав би себе незлим теслею, особливо зважаючи на брак інструментів.

Крім того, несподівано для себе я досяг вершин у гончарному ремеслі — навчився виробляти горщики за допомогою колеса, і це значно спростило й поліпшило мою роботу. Раніше круглі предмети, які я ліпив, мали бридкий вигляд, зараз же — гарну круглу форму. Та найбільше я запишався і зрадів, коли мені вдалося виліпити люльку. Вона мала потворний вигляд — груба люлька з червоної відпаленої глини, проте добре затвердла і пропускала дим. Я був щасливий: я звик до куріння, і на кораблі, знаю, були люльки, але спершу я про них не подумав, а потім не зміг знайти.

З мене також вийшов непоганий кошикар, я наплів цілу купу кошиків і корзин — їхні чудернацькі форми мені підказувала фантазія. Може, вони й були некрасивими, проте дуже зручними, коли мені треба було скласти на зберігання якісь харчі або донести щось додому. Наприклад, якщо мені вдавалося вполювати козу, то я підвішував її на дереві, білував, потім рубав тушу й приносив додому в корзині. Те саме і з черепахою: я розтинав упольовану черепаху, виймав яйця та вирізав стільки м'яса, скільки було треба, і приносив додому в кошику, а панцир лишав. Крім того, великі кошики слугували мені для зберігання зерна. Його я «молотив» одразу, як воно достатньо підсихало, а потім засипав у глибокі корзини.

Я помітив, що в мене закінчується порох. Сам пороху я б ніколи не зміг зробити, тож мав серйозно замислитися над тим, як діятиму, коли його не стане зовсім. Як полюватиму на цапів? Я вже розповідав, що на третій рік свого перебування на острові приручив кізочку і сподівався: згодом зможу впіймати і цапа їй до пари, але це мені ніяк не вдавалося. Зрештою моя коза постаріла, а оскільки в мене не піднімалася рука її забити, вона померла від старості.

Минав одинадцятий рік мого перебування на острові. Порох і набої закінчувалися, тому мені треба було подумати, як краще живцем упіймати кілька диких кіз — можливо, поставити капкан абощо. Найбільше я прагнув зловити козу з молочним козеням. Я наставив пасток у лісі — не маю сумнівів, що кози неодноразово в них потрапляли, але мені бракувало міцного дроту, та й самі пастки були слабенькими, тому завше я знаходив потім розтрощену пастку і з'їдену приманку. Згодом я замислив викопати вовчі ями, — знав, де здебільшого пасуться кози, і на їхньому шляху викопав декілька ям, накрив плетеними з лози гатками і замаскував. Згори я розкладав колосся ячменю та рису, але в яму не ставив пасток. Безліч разів я приходив зранку і бачив, що кози побували в моїй вовчій ямі, з'їли приманку, але самі повискакували і втекли. Тоді я почав ставити всередині ям пастки і нарешті одного чудового ранку козина сімейка упіймалася — в одній ямі сидів старий цап, а в другій — трійко козенят: козлик і дві кізочки.

Я гадки не мав, що робити зі старим цапом — він був такий злющий, що я не наважився спуститися до нього в яму. Живим я його звідти не витягну, це точно, а мій-бо задум був саме таким. Можна його забити, але навіщо він мені? Тому я випустив цапа, і він миттю накивав п'ятами, до смерті переляканий. На жаль, тоді я ще не знав, що голод приручить і лева. Якби я дав цапу посидіти в ямі три-чотири дні, а тоді приніс йому води та зерна, він би приручився так само швидко, як і козенята. А кози досить кмітливі та слухняні, якщо з ними добре обходитися.

Однак цього разу я відпустив цапа, не знаючи, як із ним чинити. Потім підійшов до козенят, витягнув їх одне по одному з ями, зв'язав усіх трьох між собою мотузкою і, долаючи їхній опір, привів-таки додому.

Минуло чимало часу, поки вони згодилися брати їжу з моїх рук. Я спокушав їх, кидаючи до ніг солодке зерно, і вони помалу почали до мене звикати. Отоді я й збагнув: якщо хочу мати свіже м'ясо, коли порох зовсім скінчиться, приручити кіз — єдиний вихід. Мабуть, доведеться тримати коло хати череду кіз, як ото тримають отару овець. Потім я зметикував, що приручених кіз варто випасати подалі від диких, бо в іншому разі вони втікатимуть до диких родаків. Для цього потрібно обгородити ділянку, — плетеним плотом або ж частоколом, — щоб домашні тварини не втікали, а дикі не могли заскочити всередину.

Для однієї пари рук задача була не з легких, але від цього задуму я відмовитися ніяк не міг, тому перш за все взявся до пошуків відповідної ділянки — з зеленою травичкою, на якій добре пастися, зі струмочком свіжої води, щоб кози завжди мали з чого напитися, з тіньочком, де вони могли б заховатися від сонця.

Ті з читачів, хто розуміється на розведенні кіз, подумають, що я, шукаючи відповідної місцини для своєї отари, виявив чергову непередбачливість: я обрав велику відкриту луку (або саванну, як її кличуть у західних колоніях), де протікало два-три струмки джерельної води, а з одного боку височів ліс. Знавці усміхнуться: щоб обгородити таку ділянку, потрібен паркан завдовжки дві милі! Проте що я ще мав до роботи на острові? У мене було стільки вільного часу, що я б узявся обгороджувати і луку окружністю десять миль. Проте я подумав, що коли козам дати забагато волі, чим вони відрізнятимуться від диких? На такій величезній площі я ніколи їх не упіймаю!

Моя новозбудована огорожа була вже п'ятдесят ярдів завдовжки, коли мені стрельнула ця думка, тож я про всяк випадок вирішив за краще зменшити площу і зрештою обгородив ділянку півтори сотні ярдів завдовжки. Завширшки моє пасовисько мало сотню ярдів. Для початку цього мені буде цілком досить, а якщо закортить збільшити отару кіз, я зможу розширити ділянку.

Я вирішив, що тепер чиню продумано й обачно, і ревно взявся до роботи. За перші три місяці загородив невелику площу, в якій оселив трьох козенят. Я намагався тримати їх поблизу від себе, щоб

1 ... 33 34 35 ... 72
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Робінзон Крузо», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Робінзон Крузо"