Читати книгу - "Фаренго. Ч. 1. Тінь попередника"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Комунікатори Форту Брі за необхідності переносили тривимірні зображення імператора у будь-яку з урядових резиденцій Сонячної системи. Але найголовніші наради, слухання і доповіді Туре Шактірі комунікаторам не довіряв. Через те сьогоднішню доповідь Верховного координатора Служби Запобігання монарх приймав у режимі особистого контакту. Лорд Овшен Ґрідас прилетів на Місяць і після усіх стандартних перевірок був допущений до апартаментів.
— Я також радий вас бачити, адмірале, — відповів імператор на ритуальне привітання Ґрідаса і перейшов на «ти»:
— Присідай, омадо.
Лорд присів на край позолоченого стільця — точну копію частини гарнітуру часів Людовіка Шістнадцятого, зроблену зі справжнього червоного дерева. Зал для нарад дизайнери стилізували під стародавні королівські апартаменти. Таке оформлення неабияк гармоніювало із зовнішністю Туре Шактірі — масивного чоловіка з виразними рисами вольового обличчя і впевненою поставою, яку він виробив і вдосконалював упродовж двадцяти п'яти років правління. Сьогодні він одягнув повсякденний світло-сірий адміральський мундир, внаслідок чого обличчя Охоронця прав і свобод світів здавалося смаглявішим, аніж на офіційних зображеннях. Зате чорне густе волосся, успадковане від бенгальських предків, і близько посаджені яскраво-сині очі — хрестоматійна родова відмітина Дому Ойзеле — цілком відповідали канонічним портретам. На одному з діалектів малого світу Майги слово «ойдзеле» означало «кобальтово-синій колір». Принаймні, так стверджували енциклопедії, схвалені імперським Комітетом стандартизації знань та інформації.
— Я чув, ти офіційно відмовив синові в успадкуванні титулу, — імператор упритул дивився на Ґрідаса. Цей спосіб тиску на співрозмовника також вироблявся роками. Ненадійні люди під цим упертим, наче тартановий бурав, поглядом починали дрібно виправдовуватися й казати те, що, на їхню думку, мало би сподобатися монархові. З ненадійних людей погляд-бурав швидко видобував липучу і гнилу сутність їхньої ненадійності. Й це назавжди виводило її носіїв за межі довіри Туре Шактірі. Овшен Ґрідас не належав до ненадійних. Тон його відповіді був жорстким. Таким жорстким, який лише можна допустити в стосунку до господаря двох вагомих цінностей підданця — життя і смерті:
— Я прийняв рішення, мій імператоре. Це рішення продумане і кінцеве. Мій син — виродок. Я відрікся від нього. Якби моя дружина дожила до цього сумного дня, вона схвалила б таке моє рішення. Вона була з Дому Тізе, в ній текла кров Сіоранів.
— Його лікували?
— Деґенерати невиліковні.
— Ти — батько, Оші. Тобі й вирішувати.
Ґрідас промовчав. Тему було вичерпано. Навіть для обговорення з імператором.
— Що там на Кідронії? — перейшов до справ монарх.
— Завтра там почнуть грандіозне полювання на мечоносця.
— Твої люди готові?
— Ланс нервує.
— Через Ґвен?
— Він вважає, що ми не контролюємо ситуацію.
— А ви її і не контролюєте, омадо.
— Ми знаємо про теракт, який готується на Кідронії, і готові його відвернути.
— У який спосіб?
— Якщо ви дасте санкцію на арешт Тени Ферфакс і…
— Арешт? Це не рішення. Це лише піджене заколотників. Я не абсолютний монарх, Оші… Я, як і всі, граю за правилами. Дім Ойзеле завжди обстоював повагу до права і суворого дотримання законів. Застосовувати силу і покарання можна тільки до очевидних зрадників. Виявлених зрадників. Так і тільки так. Адже ми з тобою домовилися: ви виявляєте зв'язок заколотників зі Знаючими і Знаючих з ящерами. І я одразу ж починаю діяти. Я діятиму жорстко і швидко. Але тільки тоді, коли у мене в руках будуть залізні аргументи і неспростовні докази. Я не можу атакувати першим. На їхньому боці надто впливові клани і політичні групи. Служба повинна отримати документальні підтвердження того, що інформацію з мозку загиблого «Уриїлу» скачали Знаючі Підземного міста за наказом ящерів.
— Група доктора Вей плідно працює у цьому напрямі, мій імператоре. Але ми все ще не отримали доступу до «чорної скриньки». Потрібний дозвіл. Намісниця…
— Унно? Вона ніколи не дасть дозволу. Навіть якщо маленька Ґвен залізе до її ліжка. Ліда Унно — хитра бита сука, вона вдесятеро хитріша за Джиліна і Цезаріо. Серед наших ворогів тільки канцлер і Рехинальдер небезпечніші за цю лесбійку. Твої люди, омадо, повинні зламати «скриньку». За будь-яку ціну. Дозволяю людям Яна і Маккосліба провести силову акцію. Але надто шуміти не варто. Поки що не варто. Перш ніж відсилати до Кідронії, Ноли і Піфії безпілотники з бомбами, у мене повинні бути докази зради. Чітко задокументована лінія «заколотники — Знаючі — ящери». Мій представник у Сенаті не повинен видаватися ідіотом на засіданнях комісії з розслідувань. Тобі ж уже відомо, що на Аврелії федералісти отримали більшість у Раді Колонії? Стійку більшість, завваж. Майже дві третини депутатських місць. І це не випадковість, Оші. Це — тенденція. Їм тільки палець дай, вони руку відкусять… А в засаді причаївся Теслен. Тільки й чекає, коли я схиблю. Спить і бачить себе «Еарланом Третім». Але ж і ім'ячко у нього…
— А якщо докази про зраду Знаючих на Фаренго? Якщо у викраденій кідронійцями інформації не виявиться нічого певного про Знаючих?
— На Фаренго? Ми не встигнемо дістатися системи Таліс до початку заколоту. Ти ж сам переконував мене, що всі лінії опозиційних інтриг ведуть до Кідронії. Що зв'язок Знаючих з Ґ'ормою очевидний. І цей твій геніальний Марков також так переконливо все обґрунтував. Я ж усе пам'ятаю. Чи щось уже встигло помінятись? Невже? Оші, я перестаю тебе розуміти.
— Аґенти «Ліктор» і «Арадо» не знайшли ґ'ормітських телепатів на Кідронії.
— Отже, погано шукали.
— Проскановано Центральне поселення і база Гардік.
— Там ще тридцять поселень і чотириста стрижневих копалень, набитих клонами. А ще підземні міста. Нехай і там пошукають.
— Шукатимуть, мій імператоре. А якщо ґ'ормітів там узагалі немає?
— Повинні бути, омадо. Там вони, там… Просто хитро ховаються. Їх потрібно знайти. Ставки занадто великі, Оші. Ти мав рацію: ми не змогли довго приховувати зараження на Волт-Армстриджі. Чутки вже перекинулися з наукових кіл до політиків. Безпілотник до ураженої планети відсилав покійний лорд Скіфі. А вся Імперія знає, що Скіфі був моєю людиною. Моєю, Оші, і я від цього ніколи не відмовлюся… Рехинальдер у Сенаті звинуватить нас у тому, що ми без вагомих на те підстав порушили перемир'я з ящерами. І що ми йому відповімо? Що ми відповімо консерваторам у Комітеті з військових і спеціальних розслідувань? Вони повісять на нас усіх зжертих ґиргами на Волт-Армстриджі. Усі тисячі трупів. Плюс звинуватять у провокуванні нової війни. І тоді заколотники будуть уже не зрадниками, а благородними визволителями Імперії від злочинної династії та її посіпак, різних там ґрідасів, янів, маккослібів. Ти розумієш, про що йде
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фаренго. Ч. 1. Тінь попередника», після закриття браузера.