Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Пані Язикатої Хати 2, Ялинка Ясь 📚 - Українською

Читати книгу - "Пані Язикатої Хати 2, Ялинка Ясь"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пані Язикатої Хати 2" автора Ялинка Ясь. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 33 34 35 ... 76
Перейти на сторінку:

-Нідочка, так тому і важкий, що золотий! – бешкетно підморгнув, але побачивши, що його гумор не оцінили, мудро вирішив продовжити розповідь:

 

-Так, а далі у нас хто? Мабуть, товариш Юші, синка божий! - Микита відповів вогневику спокійним поглядом, - хто не знає, знайомтеся! Справжній бог, прошу любити та шанувати. Син Стрибога!

-Микита, це правда? - запитала Свирянка.

-Правда. Сам нещодавно дізнався, - відповів Микита.

 

-Як це можливо? Ти казав, - звернулася до вогневика, - що боги давно покинули людей.

-Покинули, але потомства наробили. Багато їх ще по білому світі -  сплять, години своєї чекають. Прокидаються, коли треба.

-У якому сенсі сплять? Де?

-Хто де... Микита ось, у лісі лісника нашого, там він його і знайшов, так, Берлак?

Гор відвернувся, не відповівши.

 

-Здурі-і-іти! - протягла Стьопка, - ніхто випити не хоче?

На столі матеріалізувався заповнений домашньою горілкою графин та 8 чарок.

-Кому наливати, га? – поцікавилася Лукерія.

-Я вип'ю! - обізвався Антон.

-А я, Стєша, відмовлюся. Інакше… – похитав головою Гор.

-Йому не можна, надто буйний, - підколов Микола, - хутром обросте, дряпатися полізе.

-Обов'язково! Потім! Коли вийдемо! – пообіцяв лісник, хруснувши пальцями.

-Тремчу, долоні потіють!

-Ох-ох-ох, - пробуркала охоронниця, - один задериха, інший неспустиха! Годі вже, чи водички принести?

 

-Давайте продовжимо! - Стьопка перекинула повну стопку, не кривлячись, чорним хлібцем занюхавши, - зіп'юся з вами!

-Не можна, панночко, у горілці і богатир потоне! - занепокоєно сказав Єгорич, прийнявши її слова всерйоз, - якщо втомили, хай їх Конопатка на мороз виставить!

 

-Якщо ведогонь рипнеться, іншого шансу не буде! - сказав вогневик дивну фразу, подивившись кудись поверх голів.

-Він просив баяти від нього, мовляв уне є добра смерть, негли злий живіт! – сказав Єгорич.

-Хоробро мовити вміють багато, а розуміти страх - ніхто! – хмикнув вогневик.

 

-Так, стоп! - Степанія грюкнула по столі, - ти що, пень старий, - вона піднялася на ноги, уперши руки в боки, - погрожуєш моєму будиночку?!

-Що, ти, Нідушко! - примирливо підняв руки, - ми так, жартома!

-Ще один гуморний голубок з твоєї голуб'ятні, - вона випила другу чарку, зі стуком поставивши її на стіл, - не подивлюся, що ти у нас безсмертний, вріжу - лося обженеш!

 

Гор зареготав так, що задзвеніли шибки, а решта пирснула.

-Моя дівчинка! Так тримати! - видавив він з себе, коли заспокоївся, - а я допоможу!

-Амазонко! -Антон теж розсміявся, - звідки лексикончик?

-В інсті прочитала, - засоромилася Стьопка, сідаючи на місце, - говори Микола, але тільки не біси!

-Фі, Нідочко, як не соромно, - погрозив пальцем вогневик, вдавши, що не образився, - гаразд, твоя територія, підкоряюся... Ну, хто наступний? Давай ти, друже? - обернувся до сусіда, - та ти не соромся, твоїм даром пишатися треба.

-А я і не соромлюся, - відповів колишній вояка, - не хочеться Стьопушку засмучувати…

-А що такого, Пєтю? – стурбувалася господиня, подумавши, що зараз почує щось погане. А їй чомусь зовсім не хотілося розчаровуватись у дбайливому та добродушному сусіді.

-Сам скажеш? - запропонував Микола, - чи я?

-Давай, ти…

-Добре. Він - Чаур.

-Це хтось поганий?!

-Навпаки! Сильний обережник! Його погань, як вогню боїться, обійде за кілометр!

-А в чому підступ? - не зрозуміла Стьопка, - чому я можу засмутитися?

-Дурниці. Може чула люди похилого віку казали: «Чур мене!»? Просять захисту, отже.

-Чула у кіно.

-Раніше дома і подвір’я захисними чурками-стовпами огороджували. Так ось, наш чаур думає, що виявиться непотрібним тобі, від того, що твій дім і без нього добре захищений.

-Ну що ти, Пєтю, - пожурила сусіда Степанія, - захисту багато не буває!

 

-Що ще про чаура сказати хочу, що це рідкість, коли в його віці він ще не знайшов собі супутницю і не оточив її захисними мережами, - похитав головою вогневик, - не інакше, як на тебе чекав. Ось тільки не зрозумію, куди дівав енергію?

-В армії і віддавав. Я на кордоні служив, – скромно відповів Славний.

-Логічно, не подумав... Врахуй, Нідо, з таким обережником і дітей залишити не страшно, найкраща нянька буде!

1 ... 33 34 35 ... 76
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пані Язикатої Хати 2, Ялинка Ясь», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пані Язикатої Хати 2, Ялинка Ясь"