Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Олександр. Її монстр, Влада Калина 📚 - Українською

Читати книгу - "Олександр. Її монстр, Влада Калина"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Олександр. Її монстр" автора Влада Калина. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 33 34 35 ... 56
Перейти на сторінку:
Розділ 13

Алла сиділа на ліжку і дивилася у вікно. 

Дівчина про щось замислилася. Може про те, що дала свій номер телефону три дні тому, на маскараді, принцу, а він ще й досі не телефонував? А може, вона думала, що робити з тією проблемою, яка виникла в її подруги Анжеліки? Вчора ввечері, коли вони поверталися з роботи, до Анжеліки пристали два здоровенних чоловіки, які були схожі на зеків, що втекли з в'язниці. Руки, ноги покриті татуюванням, один лисий і злий. У нього противний голос, яким він розповідав свої страшилки, про те, як і коли буде знущатися над Анжелікою, якщо та не віддасть борг брата. Ще один борг! Як вияснилося, Андрій злиняв за кордон, а борг їм не віддав. Тож, здавалося, що всі жахи позаду, а вони тільки починалися. Все б нічого, от тільки той бандит повідомив, що вони знущатимуться не тільки над Анжелікою, а ще й її подругу прихватять. Тож, голова сохла в обох дівчат. Що робити? Де брати гроші? 

 

У відкрите вікно повіяв теплий вітерець, прохолодним він ставав вечорами. Алла чекала на Анжеліку, яка з хвилини на хвилину мала прийти. Вона пішла додому по деякі свої речі, адже дівчата вирішили, що Анжеліці поки що потрібно пожити в Алли. Не секрет, що ті головорізи, якщо захочуть то знайдуть їх і тут, але все ж таки, вдвох жити не так страшно.

- Знову літаєш у хмарах? - Алла почула голос Анжеліки, яка стояла у дверях і як завжди мило посміхалася.

- Ти так тихо підкралася.

- Я думала, що ти спиш, не хотіла будити. - Дівчина підійшла ближче і обняла Аллу. Таке враження, що вони не бачилися вічність, але минуло лише пів дня. Може тому, що життя швидкоплинне і зараз ти живеш, а через хвилину тебе може не стати. Анжеліка почала цінити своє життя, і життя подруги з тої самої хвилини, як відчула холодне лезо ножа на своїй шиї вчора ввечері. Ті підозрілі чоловіки, які їй говорили всілякі жахи, перевернули її життя з ніг на голову. І дівчина розуміла, що з ними жартувати не вийде. Олександр Бєлов - це були квіточки. А хто справжні монстри, так це ті два виродки.

Анжеліка сьогодні була одягнена у легку жовту сукню майже до п'ят, з довгими рукавами. Зверху була накинута на плечі літня куртка, темно синя з червоним метеликом на верхній кишені. Але всі ці красиві вбрання не прикрашали її так, як її довге розпущене волосся, і посмішка. Посмішка, за якою ховався страх і біль. 

- Як ти можеш посміхатися, якщо знаєш, що через чотири дні, по гроші прийдуть ті два головоріза? - Алла поклала свою руку подрузі на плечі, адже Анжеліка присіла напроти, в неї в ногах. 

- Якщо я буду плакати, то ті гроші, що мені з неба впадуть?

- Не впадуть, це точно, - важко вдихнула. - Я з Максом розійшлася, - Засмученим голосом пробурмртіла Алла.

- Як це розійшлася?! Коли?! - Анжеліка здивовано блимала очима. Що вже могло статися, адже все було між ними добре?

- П'ятнадцять хвилин тому. Телефонувала йому, щоб позичив нам гроші. В нього є. Але… Він сказав, що він тебе не знає і ніяких грошей не дасть. Тим паче таку суму. Хіба що…

- Що?! Боже, ти мене лякаєш. Говори? Хіба що що?!

- Він згоден дати тобі ті сорок тисяч доларів, якщо ти їх йому відпрацюєш.

- А що потрібно робити? Я все вмію. Ти казала, що в нього автозаправка, я можу бути прибиральницею…

- Ти що Зарудна, не розумієш на що він натякав? Та він про секс казав. Я гадала, що не байдужа йому, а він сволота так і мріє затягнути мою подругу до свого ліжка. Козел! Я йому так і сказала. Його не змусив передумати навіть той факт, що мене теж вб'ють. Як виявилося Максу начхати на мене. Не хочу більше бачити цього зрадника.

- Про секс? От, зараза. Я що схожа на хвойду? От, же ж халепа. - Анжеліка встала. Почала ходити туди сюди. - Це жах! Якби я хотіла так заробляти, то вже б давно була в ліжку з Бєловим. Чорт! Я ж так надіялася на твого Макса. Що ж робити? Де взяти ті бісові гроші? Я і Андрію за кордон вже разів двісті телефонувала, він не відповідає, мабуть номер змінив. Боже!

- А то точно був пiдпис твого брата на тій розписці, яку вони тобі тикали? Бо, знаєш, так може хто завгодно припхатися до тебе і сказати, щоб віддавала борги брата. Так пів міста прийде.

- Так. То його підпис… Я взагалі не розумію, до чого тут я. Я ж цим козлам нічого не винна. Хай шукають Андрія за кордоном і требують ті гроші. Може в поліцію сходити, заяву написати?

- Поки поліція "заворушиться" від тебе і тіні не залишиться.

- А ти вмієш налякати. Чорт.

- Нас через чотири дні вб'ють… Ні, не вб'ють, зроблять з нами таке, що ми самі вмерти захочемо. - Алла дивилася в одну точку і була наче зомбі. Такою Анжеліка свою подругу ще ні разу не бачила. - Не знаю, як ти, а вони мене не дістануть… живу. 

- Боже. Алла, не кажи такого. Чуєш? Будь ласка, не лякай мене. - Зарудна присіла за спиною Алли і обійняла її. - Це моя вина… точніше мого Андрія. Ти тут ні до чого. Ті виродки не мають права лізти до тебе. - Гладила її по голові, щоб заспокоїти. - Поїдь до батьків. Я знаю, що ти з ними не спілкуєшся, але… пересидиш там трохи. На роботі скажемо, що ти на лікарняному.

- А якщо вони прослідкують за мною і приїдуть до батьків? Ні… Слухай, а може ти маєш рацію, напишемо заяву? Ти хоч сестра цьому ігроману, а я взагалі не до чого. 

- Так і зробимо.

- А якщо поліція нам не допоможе?

- Я навіть не знаю. Я не збираюся віддавати тим бандюкам гроші. В мене такої суми і немає. Я ж меблі нові в кредит брала, ще той не виплатила, а новий мені не дадуть. Та й… Це не мій борг.

- Це ти їм скажеш, коли прийдуть по наші душі… і тіла.

- Не прийдуть! - Анжеліка різко підвелася. - Я не дозволю їм скривдити тебе. Я знайду гроші.

- Цікаво де? - Алла повернула голову і помітила цей рішучий погляд подруги. Та явно щось замислила. Щось не зовсім хороше.

- Я зараз же їду в маєток до Бєлова.

- Ти?! Що ти там забула, у свого монстра?

- Попрошу щоб дав грошей. Я впевнена, що ті нещасні сорок тисяч доларів у нього є, не те, що в нас. Для мільйонера це ж мабуть не велика сумма? Як ти думаєш?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 33 34 35 ... 56
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Олександр. Її монстр, Влада Калина», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Олександр. Її монстр, Влада Калина"