Читати книгу - "Вітер, Черкащенко Дарія"

- Їх у підвал повели. Уже чотири місяці минуло і знову всі зобов'язані туди сходити. Я і Тайлор були першими, - гордо повідомив він. - Тепер ось настала черга Плюшки та Чейза. Пройде кілька днів, ще когось запросять.

- У підвал? - щиро здивувався я, навіть про втому забув. - І навіть Тайлора туди водили? А навіщо? І що там відбувається?

- Ну, Дірас там забирає в нас магічну силу, - знизуючи плечима відповів Чейз. Судячи з того, як він замислився, його тільки зараз, разом зі мною, зацікавило це питання.  

- А навіщо йому наші сили? - дивувався я.

- Це щось пов'язане із захистом замка. Він нам вже давно все коротко пояснив. 

- І що, ніхто не запитував про подробиці?

- Ні.

- Хочеш, запитай, - Елан єхидно усміхнувся. - Ризикни здоров'ям.

- Тобто, ти хочеш сказати, що він щось мені зробить за звичайне запитання? - серйозно уточнив я.

- Не зробить, але... - Елан трохи зам'явся, мабуть, не очікуючи, що я так легко відреагую. - Загалом, запитай, - махнувши рукою, закінчив він.

- Добре. Спитаю, - рішуче заявив я. - Дякую за пояснення. - Після чого знову перевів своє втомлене тіло в горизонтальне положення.

- Нема за що, - відповів Елан і теж пішов спати.

Усе ж у дивне місце я потрапив. На початку літа, коли я втік із дому, я думав, що круто змінив своє життя. Але... як виявилося, це були тільки квіточки. А зараз почалися самі ягідки. І найнеприємніше, те, що я ніяк не можу зрозуміти, що це за ягідки - смачні й корисні, або ж отруйні…