Читати книгу - "До зустрічі ніколи, Меланія Арт"

Я: Настільки не можеш без мене жити, що вже слідкуєш за моєю тінню? 

Декілька секунд тиші і нова відповідь:

Демон: Важко не слідкувати, коли ти там справжню дискотеку влаштувала.

Я: Не заздри. 

Я: Краще скажи, коли я отримаю план першого поверху, щоб нарешті перейти до дизайну.

Демон: А ти прийди і попроси гарненько, можливо, я тобі тоді вже й зараз дам його.

Я: Гарна спроба, Гордич, але так просто тобі від мене не позбавитися, – невже думає, що все буде так легко? Та я нізащо не програю у нашій битві! Ні-за-що!

Демон: А це ми ще побачимо.

Я: Побачиш, коли будеш йти з компанії.

Демон: Хоменко, насмішила мене, от чесно, – ага, каже так, ніби справді вміє сміятися, як нормальна людина.

Я: Чекаю на план.

А потім не втрималася і показала в сторону кабінету Гордича не дуже пристойний знак рукою. Стільки днів мріяла це зробити, і от з чистою совістю зробила.

Нове сповіщення.

Демон: Ого, Хоменко! Оце так виховання!

Що?! Він точно не міг цього розгледіти крізь жалюзі, а отже… Різко розвернулася в сторону дверей і побачила, що Гордич встиг тихенько зайти і тепер дивився на мене з глузливою посмішкою. Чорт! Потрібно на ці двері якийсь дзвіночок повісити, щоб більше не повторювалося таке. Та й взагалі! Не встигла я нормально насолодитися усамітненням, як він знову припхався.

Я: Чого прийшов? –швидко пишу, не зводячи погляд з демона. Колись довго вчилася так робити, ось і згодилося.

Гордич прочитав повідомлення, потім впевнено пройшов до мого столу і поклав на нього флешку. Відійшовши на декілька метрів, почав щось друкувати.

Демон: Хотіла – отримуй. Там план перших двох поверхів. Не затягуй з виконанням своєї роботи. 

Прочитала, але нічого не відповіла. Замість цього просто стала, склавши руки під грудьми, і головою показала Гордичу на вихід.

Знову нове сповіщення.

Демон: І так, Хоменко, навіть не думай спихнути все на когось іншого. Я одразу про це дізнаюся.

Демон: І тоді тобі доведеться ганебно піти з Фієрі ще до того, як ти порушиш умови нашого договору.

Я: Мені не потрібен хтось інший, щоб виконати свою роботу, – пишу вже з роздратуванням. – А тепер пішов геть з мого кабінету, Гордич. Не маю ніякого бажання на тебе дивитися.

Демон: Я попередив, Хоменко, – моментально отримала відповідь.

І після цього він нарешті вийшов.

От що в нього знову за натяки. "Спихнути все на іншого”... Я, звісно, знаю, що він мене ненавидить, але невже не розуміє, що я за всі ці роки дійсно стала професіоналом своєї справи?

Коротше, мабуть, мені ніколи в житті не вдасться зрозуміти, що відбувається в голові в цього чоловіка.