Читати книгу - "Ніщо з цього не правда, Ліса Джуелл"

"Вибач, Алікс, але я думаю, що це огидно".

Алікс зупиняється на півдорозі до крана з каструлею для макаронів і повертається до Джозі. 'Не зрозуміла…'

"Серйозно. Мені шкода. Але я чула, як він говорив по телефону, нерозбірливо. І ось ти тут, працюєш, готуєш для нього смачну їжу, розважаєш гостей, виглядаєш так мило. Що він про себе думає?

Алікс відчуває, як їй перехоплює подих у горлі. Раптом вона відчуває загрозу. Це смертельний тон голосу Джозі, її інакшість, Волтер поруч з нею, який так важко дихає через ніс, що Алікс це чує. Вона думає про Леона в сусідній кімнаті у великих навушниках, з підібганими під себе ногами на дивані, на якому він все ще виглядає крихітним, навіть коли стає великим, і вона дивується, що ж вона накоїла. Вона думає про Джозі, яка стоїть на її порозі, порпається в коробці для сміття, приносячи додому старий журнал. Вона думає про те, як Волтер тримав Джозі замкненою вдома, коли вона була молодою жінкою без ключа, чекаючи на його повернення з роботи. А потім вона думає про дочок Джозі з мертвими очима, і їй раптом хочеться викинути все це на смітник; дістати шампанське з холодильника і віддати його їм, виштовхати їх у коридор, за вхідні двері і забути, що вона коли-небудь впускала Джозі Фейр у своє життя.

Але вже надто пізно. Вони тут, на її кухонних стільцях, їдять солодкі чіпси зі смаком чилі, чекають на курку, бекон і шпинат альфредо, ображають її чоловіка. Вона відчуває, як очі Джозі впиваються в неї, і вона повертає на обличчя скупу посмішку і каже: "О, нічого страшного. Вечір п'ятниці, знаєте. Я впевнена, що він не єдиний чоловік, який втрачає лік часу. Так чи інакше, що ще я можу вам запропонувати? Ще пива, Волтере?

Він киває і дякує їй, а вона передає йому холодне пиво. Тоді Джозі каже: "Чому б тобі не показати Волтеру свою дивовижну студію звукозапису, Алікс. Він обожнює такі речі".

Алікс кидає на Волтера невпевнений погляд. Але він киває їй і каже: "Так. Я б із задоволенням. Якщо ти не проти?

"Так. Безумовно. Ти йдеш, Джозі?

Джозі посміхається. "Ні", - каже вона. Нічого страшного. Ти йди. Я його вже бачила.

Алікс веде Волтера через сад, весь освітлений сонячними ліхтарями та гірляндами. Вона відмикає двері студії та вмикає вимикачі.

"Ого", - каже Волтер. "Це дуже круто". Він розглядає кожну деталь кімнати і ставить їй запитання про проводку та електрику, на які вона не може відповісти.

"Ти можеш запитати Натана, - каже вона. "Він був тим, хто все це зробив для мене".

Вони сухо обмінюються думками про загальну відсутність Натана, а потім, нарешті, Алікс знаходить в собі сили поставити Волтеру питання, яке вона хотіла йому задати з того самого дня, як познайомилася з Джозі.

"Можу я запитати тебе про тебе і Джозі? Про те, як ви познайомилися?

Вона бачить, як Волтер злегка блідне, а потім оговтується і робить повільний ковток з пляшки пива. "Залежить від того, що вона тобі розповіла".

"Ну, я б дуже хотів почути це з твого боку".

Він знизує плечима і зітхає. "Я знав Джозі з дитинства. Спочатку я дружив з її мамою. Потім ми з Джозі почали трохи спілкуватися. Вона була надто дорослою для людей її віку, розумієш? Вона вважала їх нудними. Гадаю, це через те, що вона була єдиною дитиною в сім'ї. Я був таким же. Завжди віддавав перевагу компанії дорослих. І так, одне потягнуло за собою інше, і виявилося, що десь на якомусь етапі ми закохалися одне в одного. І, напевно, для когось це виглядає дивно, що я набагато старший за неї. Але нам це ніколи не здавалося дивним. Жодного разу".

Алікс повільно киває, злегка загіпнотизована басовитим монотоном Волтерового голосу, тим, як він змушує думку звучати як факт, відсутністю нюансів, простору, дихотомії в його мові. Так, вона думає. Я бачу це. Я бачу, як це може відбуватися між двома людьми. Але потім вона смикається, згадує, що цей чоловік купив п'ятнадцятирічній дівчинці золотий браслет на день народження, повів її в паб і підливав горілку в лимонад. І все це в той час, коли він був одружений з іншою.

"А твоя колишня дружина, - продовжує вона. Вона була набагато молодшою за тебе?

"Ні. Не зовсім. Вона була на десять років молодша за мене.

"А скільки тобі було років, коли ти з нею познайомився?

"О, Боже. Він чухає потилицю і закочує очі. "Мені, мабуть, було трохи за двадцять".

Алікс дозволяє математиці цього висловлювання плавати між ними, не помічаючи її.

"Знаєш, - задумливо каже Волтер, дивлячись на Алікс примруженими очима, - вона хитра, моя Жожо. Вона справляє таке враження, чи не так... що вона... проста".

"Проста"?

"Так. Знаєш. Ніби в її голові мало що відбувається. І якщо є одна річ, яку я дізнався про неї за ці роки, то це те, що насправді в її голові відбувається занадто багато. Вона не та, за кого себе видає. Зовсім не така".

Його слова сидять там, як бомби уповільненої дії. Алікс киває і каже: "Так. Я думаю, що в ній є більше, ніж здається на перший погляд".

"Це ще м'яко сказано", - каже він.

Ти не міг би... - невпевнено починає Алікс. "Як ти дивишся на те, щоб поговорити зі мною трохи? Для мого подкасту?

"Це день народження двійні?

"Так". Алікс затискає нижню губу між великим і вказівним пальцями і тривожно дивиться на нього.

"Але яке це має відношення до мене? Я не твій однояйцевий близнюк".

"Ну, ні. Ти не такий. Але ти одружений на одній з них. І ти розділив з нею більшу частину її життєвого шляху. Було б чудово отримати від тебе кілька самородків інсайту. Просто для контексту".

Вона спостерігає за його реакцією. Вона приходить