Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Легенда про безголового 📚 - Українською

Читати книгу - "Легенда про безголового"

411
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Легенда про безголового" автора Андрій Анатолійович Кокотюха. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 34 35 36 ... 55
Перейти на сторінку:
Києвi, все надто складно, а кожна така комбiнацiя — багатоходова. Тут, на селi, якщо вже говорити прямо, все набагато простiше. Не iснує свiтових змов, не вiдбувається злочинiв столiття. Коли говорити про вбивство Потурая, то, аби не було двох попереднiх, аналогiчних, ми б шукали тих, кому вiн позичив суму, не бiльшу як десять тисяч баксiв, чи того, в кого вiн мiг позичити приблизно таку ж саму суму. У нас убивають i за меншi грошi. Варiантiв може бути небагато: його вколошкали, бо не вiддавав борг, чи тому, що не хотiли вiддавати борг йому. Усе, бiльше зачепитися нема за що: Вiктор Миколайович сiм'янин, контрабандою не бавиться, контрафактну водяру через мережу своїх мiнi-маркетiв не реалiзує, взагалi спиртним не захоплюється. Дає грошi дитячому будинку сiмейного типу, є тут у нас такий, недалеко, в селi. Музей наш, до речi, раз на рiк ощасливлює — з нагоди Дня музеїв, кожного травня святкується. З точки зору закону Потурай не цiкавий, доколупатися нема до чого. Через те, якби ранiше не вiдрубали голови старому зеку Дорошенку i київському журналiсту Сизому, вбивць Потурая, повiр менi, довго б не шукали. Але ти ж сама мусиш розумiти — цi три вбивства якось пов'язанi одне з одним. Не буває так, що невiдомо для чого вбито одним способом трьох людей, у яких одне з одним не було i не могло бути нiчого спiльного!

— Ну а якщо все ж таки було? Ось є щось таке, про що ми не знаємо?

— Ага, i лиходiй зiбрав усiх отут, у Подiльську, аби по черзi вбити i вiдрубати кожному голову? Ларо, ти ж сама в це не вiриш.

— А ти в що вiриш?

— Поки що так само не знаю, — розвела руками Тамара. — Тiльки точно — не в привида. Є хтось або дуже хворий, або дуже хитрий, i вiн грається з нами в невiдому гру. Дуже хитрих тут, у Подiльську, немає. Залишаються або дуже хворi, або: я не знаю:

— Начальству своєму доповiси? — поцiкавилася я пiсля паузи.

— Про безголового привида? Поки що не готова. Менi самiй за такi речi, — вона сумно посмiхнулася, — голову вiдiрвуть.

17 вересня, понеділок

СТРАШНО

«Шкоду» вбитого Потурая знайшли пiд ранок аж у Вiнницькiй областi.

Пост ДАI затримав на трасi машину, яка мчала на максимальнiй швидкостi. З-за керма, як сказали даiшники по телефону Жихарю, не вийшов — вивалився вусмерть п'яний хлопчисько рокiв вiсiмнадцяти. Поруч з ним сидiв ще один, такий самий, ззаду в неймовiрно скрючених позах у повному вiдрубi валялися двi дiвулi. По пiдлозi качалися порожнi пляшки з-пiд горiлки та пива, з кишенi водiя витягли жменю таблеток трамадолу, в сумочках подружок знайшли по кiлька «п'яток» анашi. Повний туристичний набiр, одним словом.

Четвiрка вiдважних так i не зрозумiла, куди їх ведуть. Тамара тут же вiдрядила кiлькох оперiв до сусiдiв, i пiсля обiду вони повернулися з «вантажем» i машиною. Авто повинна була ще для протоколу впiзнати Лiза, i вона впiзнала, причому не на автопiлотi, а навiть назвала кiлька характерних прикмет. Наприклад, який набiр дискiв лежав у бардачку.

Я нудилася цiлий день, бо до мене за всiєю цiєю колотнечею нiкому не було дiла. Пояснити, звiдки в чотирьох неповнолiтнiх довболобiв чужа машина, можна було й не допитуючи їх. Ясно, що знайшли вони її, швидше за все, випадково, лишається тiльки з'ясувати нюанси цiєї випадковостi: де, коли, за яких обставин i таке iнше. У принципi, на цей час вони вже очухалися, зрозумiли, що їм пришивають убивство водiя, i хором, не домовляючись, почали спiвати однакову пiсню.

Слова в неї ось такi: гуляючи в суботу в лiсi бiля рiдного села Яструби день народження, вони в пошуках мiсцинки, де можна розкласти шашлики, побачили iномарку з ключами в замку запалювання. Сприйнявши це, як подарунок, молодi люди забули про шашлики. Хлопцi по черзi почали кататися. Дiвчата вищали вiд захвату. Лишивши знахiдку в лiсi до ранку, вони наступного дня вкрали з гаража iменинникового батька канiстру бензину i почали свою велику прогулянку. Не вiдмовляли собi нi в чому. Жихар, коли розповiдав менi все по телефону, признався — одна з дiвчаток на момент затримання була без трусiв i навiть пригадати не могла, де саме їх черговий раз зняла i де потiм забула. Ось так i накатали вони собi строк до першого ж патруля.

Дивно, як їм удавалося отак вишивати весь цей час. Хоча, з iншого боку, враховуючи загальний бардак у країнi, нiчого дивного в цьому немає.

Поклавши руку на серце, Жихар так само слабо вiрив у те, що ця компашка якимось боком причетна до вбивства. Цiкавило iнше, i про це я розмiрковувала вже сама, коли Стас, поспiшаючи, поклав трубку, пообiцявши ввечерi зайти до Комарових i продовжити розмову. Що виходить? Потурай їхав на машинi i його зупинили. Не взяли ж його «шкоду» на абордаж, це в жоднi ворота не лiзе! Значить, вiн зупинився або на прохання випадкової людини, що зовсiм не в'яжеться з образом, намальованим Олегом i Тамарою, або в машину сiв той, кого вiн дуже добре знає. Потiм цей знайомий убиває Потурая, ховає труп, вiдрубує голову — чи навпаки: вiдрубує голову i ховає труп. Тут послiдовнiсть подiй ролi не грає. Далi вбивця вiдганяє машину досить далеко вiд мiсця скоєння злочину i залишає в лiсi. Зовсiм не переймаючись, що рано чи пiзно її хтось та знайде. Навпаки — слiди ще бiльше заплутаються i вiн виграє час.

Так i є: всi, включно зi слiдчим, прокурором i начальником мiлiцiї розумiють, що четвiрка малолiтнiх любителiв змiшувати алкоголь з наркотиками до вбивства жодним боком не причетна. Тим не менше, довкола затриманих ведеться бурхлива робота. Звичайно, про щось рапортувати треба. Адже в новинах все ж таки згадали про трагiчнi подiї в Подiльську. Правда, спецiального сюжету не знiмали, обмежилися згадкою про чергове вбивство з тiєї ж серiї, про яку говорили — ну, коротше, бла-бла-бла.

Олег, лишивши на сьогоднi всi свої справи, поїхав до дiтей. У хатi я лишилася сама на хазяйствi, що додатково поглиблювало вiдчуття непотрiбностi, але й одночасно стимулювало розумову дiяльнiсть — бiльше на самотi в подiбнiй ситуацiї справдi нема чого робити. Тому, зваривши собi кави i хлюпнувши в напiй дещицю знайденого в шафi «Закарпатського» коньячку, я почала мозковий штурм i скоро отримала несподiванi для себе результати.

Шукаючи кандидатiв на вбивцю звiльненого з тюрми рецидивiста Михайла Дорошенка, оперативники дуже швидко отримали iнформацiю про Ваську Хмару i, повнiстю

1 ... 34 35 36 ... 55
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Легенда про безголового», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Легенда про безголового"