Читати книгу - "Довірся мені, Альбіна Вишневська"

- Вже пізно, - Юля неохоче подивилася на годинник і якось з жалем зітхнула.

І нехай їй уже завтра не виходити на роботу, та йти не хотілося.

Якось швидко місяць пролетів, незабаром треба повертатися додому та готуватися до початку навчального року. Дещо потрібно було б підремонтувати у дворі, та й хотілося законсервувати на зиму якихось солінь. Та нічого страшного, встигне, ось зустріне завтра Світлану, набалакаються досхочу, тоді можна і до себе повертатися.

- Дитячий час, - Микита і сам не хотів повертатися додому, хотілося довше побути з цією дівчиною, та й взагалі відчути хоч якийсь її інтерес до його особи.

Юля начебто не відштовхувала, але й трималася на відстані. А його руки давно свербіли від бажання схопити її за тонку талію, схопити у широкі обійми та сховати їх під кроною най густішого дерева в парку відпочинку, поки не націлуються вдосталь.

Микита відкрив дверцята автомобіля, допоміг своїй дамі сісти. Занадто пильним поглядом зачепився за її стрункі ніжки, які він ладен пестити в ліжку. Спробував вдихнути якомога більше свіжого повітря, що прийти до тями, адже чергова хвиля бажання була недоречною.

Повільно обійшов машину, намагаючись хоча б трохи заспокоїти свої гормони, але ніч, зірки, гарне дівчисько поруч ніби шепотіло: насолоджуйся, життя таке коротке, подивися навколо, яка краса!

 - Що ж, поїхали, - увімкнув міське радіо, а потім вирулив з паркінгу і направив машину до будинку.

Юля знову мовчала, втомилася, а очі злипалися, за цілий день стільки емоцій, знайомств, а ввечері ще така насичена прогулянка. Загалом вийшов цілком вибуховий на емоції день, і вона вдячна Микиті, що зміг її розвіяти.

Під рівний гул двигуна дівчина заснула, це Микита помітив не відразу, а коли повертав до району, де тимчасово проживала Юля. Не будив до останнього, ще хвилин п'ять спостерігав, як вона, згорнувшись калачиком, мирно спала. Він спокійно міг бачити їй коліна, плаття задерлося вище, сам Бог велів насолоджуватися цим видовищем.

Юля прокинулася від того, що було дуже незручно, чомусь шия незручно затекла, плече теж тягло. Розплющила очі і зрозуміла, що все ще в машині, що стоять біля будинку подруги.

Неквапливо вирівнялася на кріслі та подивилася на Микиту. Чоловік правою рукою торкався спинки крісла і просто мовчки спостерігав за нею. Під таким поглядом вмить стало спекотно, Юля мимоволі облизнула губи і заметушилася, їй терміново потрібне свіже повітря.

- Ой, приїхали, - безглуздий вигук і смішна метушня у пошуках сумочки.

Микита бачив ці незграбні пошуки і посміхався. Він нічого не відповів, навпаки, швидко вийшов з машини і відчинив пасажирські двері.

- Не поспішай, - пригальмував незграбну Юлю, яка ледь не випала з салону авто, зачепившись сандалією за килимок.

Тільки сильна чоловіча рука спритно втримала Юлю від падіння на запорошений асфальт. Микита одразу притиснув дівчину до себе, а губи настирливо стали розпалювати вогонь у дівчині. Гранін не поспішав, ніби вбирав у себе її рухи і діяв хитро. Юля якось вчепилася пальчиками в його сорочку і тільки його руки не дали їй впасти до його ніг. Дівчина й сама усвідомлювала, що не зможе сказати йому «ні». Вже не зможе…та й не має бажання грати у дитячі ігри.

Микита не давав їй до ладу прийти до тями весь шлях до під'їзду, до потрібного поверху. Губами досліджував її ароматну шию, цілував вушко, однією рукою міцно тримав її за талію, а іншою відчиняв двері ключем, тому що не довіряв Юлі. Раптом знову протверезіє від поцілунків і заховається в свою мушлю, або ж жандарм, у вигляді баби Люби, опівночі, як чорт з табакерки, випреться на майданчик.

У квартирі відчув себе як риба у воді, адже ще минулого разу запам'ятав розташування кімнат і знав, де спальня з величезним ліжком. Саме туди вони і прийшли, і саме там він нарешті скинув її  сукню і залишився в захваті, побачивши те, що хотів декілька годин раніше.