Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » На твоєму боці, Уляна Пас 📚 - Українською

Читати книгу - "На твоєму боці, Уляна Пас"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "На твоєму боці" автора Уляна Пас. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 34 35 36 ... 65
Перейти на сторінку:
Розділ 18

Розуміння приходить в той момент, коли залишаємо межі міста і їдемо ще кілометрів п'ять до першого селища, у якому багато котеджів. Ян мовчить і зосереджено слідкує за дорогою, а я дивлюсь на його пальці, які міцно тримають кермо, і розумію, що зараз він напружений. 

– Тільки не говори, що ми їдемо до твого батька! – випалюю, коли минаємо чергові високі ворота.

– Окей! Буду мовчати, – хмикає. 

– Яне! – кричу. – Навіщо ти привіз мене до нього? Думаєш, він зрадіє, коли побачить мене? Я далеко не ідеальна дівчинка!

– Добре, що ти це розумієш, – Ян зупиняє автомобіль біля воріт, і тільки зараз помічаю знайому червону спортивну машину. Дан також тут! Просто прекрасно! – Не хвилюйся. Ми на довго не затримаємось. 

– Я не піду! – ціджу і складаю руки на грудях.

– Хочеш, щоб я заніс тебе в будинок на плечі? Окей! – Ян спокійно залишає салон і йде до дверей з мого боку. Навіть не сумніваюсь, що він зробить те, що сказав, і тоді мені ще гірше буде. Виставлю себе повною ідіоткою. 

– Я сама! – кажу, коли він відчиняє двері і тягнеться до мене. Помічаю мікроскопічну усмішку на його вустах і дратуюсь ще більше. Весело йому? Ну-ну! 

Ян відчиняє ворота, і ми заходимо на територію. Мою увагу одразу ж притягує будинок – гарний, як з картинки. Величезна територія навколо і просто ідеальна чистота. 

Коли заходимо всередину, Ян пропускає мене вперед. У холі несподівано бере мою руку у свою і стискає так міцно, що не можу висмикнути кінцівку. Ух, не подобається мені все це. 

– Що ти робиш? – питаю, але саме в цей момент до нас виходить наречена батька Яна. Я бачила її тоді, на прийомі, тому знаю, що не помиляюсь. 

– Яне! Батько чекає тебе в кабінеті, – говорить дівчина і зацікавлено на мене витріщається. Але найдовше її погляд прикутий до наших рук. – А це хто? Дівчина твоя? 

– Дівчина, – заявляє і підморгує мені. – Пригости Лізу кавою. Я скоро повернусь. 

Несподівано Ян торкається губами моєї щоки, а я завмираю, як вкопана. Він що, зовсім збожеволів?! Яка я йому дівчина? Дурити Настю – це одне, але розповідати цю дурню батькові і його пасії – зовсім інше! 

– Мене Яна звати! – дівчина простягає мені свою руку з довгими нігтями і начебто привітно усміхається, але я бачу в її очах недовіру. 

– Ліза! – руку таки тисну, тому що іншого вибору немає. Ми йдемо у вітальню і сідаємо на диван. Яна просить служницю, яка тут теж є, приготувати мені каву, і, поки чекаємо, вирішує засипати мене питаннями. 

– Як давно ви з Яном разом? Ян не з тих, хто буде заводити стосунки. Ти дійсно його дівчина? 

– Може, ти все це у нього запитаєш? – бурчу.

– Сумніваюсь, що він відповість, – фиркає Яна. – Ян мене на дух не переносить, а Дан намагається звабити, щоб їхній батько викинув мене за поріг. 

– Чому вони тебе не люблять? – питаю прямо. – Ти зруйнувала шлюб їхнього батька з матір'ю? 

– Звісно, ні! – випалює. – Їхня мама померла три роки тому. Мене тут ще не було. 

– Померла? – а це несподіване відкриття. Витріщаюсь на Яну і власним вухам повірити не можу. Це що виходить, вони не з мамою в Америці жили? 

Новина про смерть матері сильно вибиває мене з колії. Я як ніхто знаю, як це – втратити маму. Можливо, в цьому причина того, що ці хлопці саме такі. Недолюблені мамою та обділені любов'ю батька?

– Можна мені у вбиральню? – питаю, і Яна киває. Пояснює, куди йти, і я залишаю вітальню. 

У ванній кімнаті довго мию руки у холодній воді, щоб зібратися, а коли залишаю її, збираюсь повернутися назад, але мене зупиняють голоси… хлопців і їхнього батька. 

– Може, досить уже вказувати, як нам жити? – цідить Ян, а може, це Дан… Голоси у них абсолютно однакові. 

– Якщо не подобається – вали на всі чотири сторони! – гиркає чоловік. Його тон голосу зовсім не схожий на батьківський. Таке відчуття, що з чужою людиною розмовляє, а не з рідним сином. – Поверни всі картки і ключі від машини! 

– Не набридло лякати мене цим? – випалює хлопець. – Думаєш, я не зможу прожити без твоїх грошей? 

– Я впевнений у цьому, – фиркає батько. – Без моїх грошей ви – ніхто! 

– Яне, досить! – чую ще один голос, і цей точно належить Дану. У ньому немає і крихти веселощів. – Давай краще погодимось!

– Ні! – Ян стоїть на своєму, і це тішить. Я не знаю, що у нього хоче тато цього разу, але мені хлопця щиро шкода. Цього чоловіка важко назвати хорошим батьком. 

– Ключі від машини на стіл! Негайно! – гиркає чоловік, і навіть мені ніяково стає. Я не знаю, що керує мною в цей момент. Мабуть, дурість, але я роблю цей крок і не шкодую. 

Відчиняю двері і потрапляю в кабінет. Наступної миті три пари очей витріщаються на мене, і єдине, що мені залишається – це сказати:

– Доброго дня! Ви так кричали, що я не змогла залишитися байдужою. 

– А ти ще хто така? – гиркає батько хлопців, а Дан здивовано витріщається на свою футболку. 

– Це моя дівчина! – заявляє Ян і змушує мене ще більше розізлитися. Я ж прийшла сюди, щоб йому допомогти, а він знову за своє. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 34 35 36 ... 65
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На твоєму боці, Уляна Пас», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "На твоєму боці, Уляна Пас"