Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » На твоєму боці, Уляна Пас 📚 - Українською

Читати книгу - "На твоєму боці, Уляна Пас"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "На твоєму боці" автора Уляна Пас. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 35 36 37 ... 65
Перейти на сторінку:

– Чого? – випалює Дан. – Відколи це Ліза твоя дівчина? Вона, взагалі-то, у мою футболку одягнена!

– Замовкніть обоє! – знову кричить батько, а в мене відчуття, що він зовсім не вміє контролювати власних емоцій. – Тебе не вчили стукати, дівчисько? 

– А вас не вчили бути більш толерантними з власними синами? – не залишаюсь у боргу. Мені не подобається цей чоловік. Від слова зовсім. Принаймні тепер мені зрозуміло, у кого пішли брати. З таким-то татком вирости нормальними людьми доволі складно…

– Ти де її знайшов, Яне? На смітнику? – гиркає чоловік. – Манер – нуль. 

– Хто б говорив, – фиркаю. – Самі тільки те й вмієте, що лякати синів грошима. Тобто відібранням коштів. А ви хоча б раз подумали, чого вони насправді хочуть? У них же немає власної думки! Через вас! 

Здається, зараз мене викинуть з цього будинку, і зробить це господар власноруч. Я його дістала, і це помітно. 

Чесно кажучи, я не збиралась втручатися у ці розбірки, але новина про смерть матері хлопців вибила мене з колії. А що, коли у братів дійсно немає вибору і вони змушені жити ось так? Не скажу, що їм погано, може навіть, навпаки, але все ж стояти і мовчати я не буду. 

– Яне, виведи її звідси! – цідить чоловік. – Негайно!

– Пішли! – здається, сам Ян теж шокований від моєї витівки. Не очікував, що я заступлюсь за нього? Та я теж шокована! 

Ян хапає мене за руку і тягне за собою до виходу. Лише на вулиці відштовхує мене від себе, і я розумію, що він злий. Ну що ж, здається, мого бажання допомогти ніхто не оцінить. 

– Ти здуріла? Навіщо сваритися з моїм батьком? – гиркає.

– Коли я зайшла, ти теж це робив. Я просто вирішила втрутитися, – пояснюю. 

– Навіщо? Що тобі з цього? – питає сердито і нависає зверху чорною хмарою. 

– Мені тебе шкода. Видно ж, що батько зациклений на собі, а тобі керує, як маріонеткою, – пояснюю. 

– Шкода? Серйозно? – фиркає. – Ти краще себе пошкодуй! У тебе нічого немає! От і не боїшся втрат. А я боюсь, тому що звик так жити. І твоя допомога мені не потрібна! Тільки гірше зробила, дурепа! 

От тут я не витримую першою. Рука сама здіймається вгору, і долоня проходить точно по щоці Яна. 

– Ти нічого про мене не знаєш! – сичу розлючено. – Просто визнай, що ти боягуз, Яне! Ой, вибач, я забула, що ти і це боїшся зробити! 

Розумію, що назад з ним не поїду, тому першою йду до воріт, а коли виходжу за територію маєтку, йду вздовж дороги. Менше як за хвилину мене обганяє BMW та огортає втовпом пилу. 

Ян мене залишив. І чого я не здивована? У цьому весь він! Спочатку привіз мене сюди не зрозуміло для чого, а тепер залишив…

Мене просто розриває від обурення. Обіцяю собі більше ніколи не перетинатись з Яном і триматись від нього подалі. 

Роблю ще кілька кроків, а тоді чую за спиною шум двигуна. Ще секунда – і сигнал автомобіля змушує мене підстрибнути від несподіванки. Завмираю і повертаюсь на шум. Практично не дивуюсь, коли бачу червоний автомобіль Дана. 

Тільки його до повного щастя не вистачає!

– Сідай, підвезу! – він їде поруч зі мною і кричить у бокове вікно. 

– Обійдусь! – фиркаю.

– Я бачив, як ти врізала Яну. Круто було! – заявляє. І чого це він такий щасливий? Наскільки я пам'ятаю, він свого часу теж дурепою мене обізвав. 

– Ти можеш просто дати мені спокій? – питаю.

– До міста кілометрів п'ять, сонце. Ще приблизно так само до твого гуртожитку, – продовжує мене діставати. Ян точно за тобою не повернеться. Особливо після такого удару. Хочеш пройти цю відстань ніжками? 

– Краще ніжками, ніж в одній машині з тобою! – бурчу. – Просто дай мені спокій, Дане! Вдавай, що ми не знайомі! Дарма я вирішила втрутитись. Вас не змінити. У вашому прізвищі вся ваша суть. 

– Добре, що ти це розумієш, – хмикає. – Сідай, сонце! Востаннє зроблю добру справу перед тим, як забути про твоє існування. Обіцяю не чіплятись. Хоча маю визнати, що в моїй футболці ти шалено сексуальна! 

Показую Дану середній палець, а він тішиться на всі тридцять два. Зупиняє автомобіль, і я теж зупиняюся. 

Брати Мазури – це ще той темний ліс. Дарма я спробувала докопатись до істини. Їм моя допомога точно не потрібна. Виходить, це кінець? Мабуть, так буде краще… 

Хапаюсь за ручку дверей і відчиняю їх. Сідаю в салон і глибоко вдихаю. Не можу собі брехати – мене зачепили слова Яна. Я вірила, що він не такий пропащий, як його брат, а тепер розумію, що помилялася. Нічим він не кращий за Дана.

1 ... 35 36 37 ... 65
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На твоєму боці, Уляна Пас», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "На твоєму боці, Уляна Пас"