Читати книгу - "Виграй мене, Ольга Манілова"

Мій мозок одразу вигадує, що сказати — де згадати правду, де збрехати, як знайти спосіб зачепити Варварука, — але я дивлюся на червоний візерунок свіжопоклеєних шпалер і відчуваю, що в мене просто не буде сил... на це все.

— Навіщо нам один номер? — виважено кажу я і обертаюся на нього, піднімаючи обличчя.

І завмираю, бо він вивчає мене настільки задумливо, що в блакитних очах усі емоції залишаються оголеними. Кувалда явно не очікував, що я різко поверну голову.

— Ти зі мною залишишся в одному приміщенні, — з розстановкою вимовляє Володя. — А потім ми ще подивимося, де саме ти маєш намір залишатися в Поясках.

Я не одразу розумію, що руку він простягає саме в бік адміністратора, тож швидко рухаю очима, намагаючись вловити, чи збирається Кувалда знову схопити мене.

Після того, як Володя отримує ключ, він розвертає мене, і ми тепер йдемо до ліфта. Він мовчить, але це зовсім не нагадує тишу. Його енергія настільки нав'язлива, що вона охоплює мене як друга шкіра.

Насправді, не тільки йому варто питати "що тут відбувається?"

Я б теж хотіла знати, чому Володя Варварук так причепився до мене. Адже він не може знати, що ми з ним уже колись спілкувалися.