Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

Стоячи так незграбно секунд десять, Ілея нахилила голову, дивлячись на Алісу. — Ти знаєш, що я не знаю, де табір?

Трохи сіпнувшись, Аліса показала в один бік. Вибачте... Це десь так. Це недалеко.

.

Ілея почала рухатися, а Аліса пішла за нею. Скажи мені, коли нам доведеться змінити напрямок.

Вони деякий час не розмовляли, перш ніж Аліса заговорила. — Ми повинні йти цим шляхом, — сказала вона, її голос був приглушений.

Трохи змінивши напрямок, вони незабаром дійшли до кемпінгу. Три намети і багаття.

Мені здається, що це досить елементарно. Давайте перевіримо їхні рюкзаки.

Озирнувшись назад, Ілея побачила, що Аліса дивиться на щось з нерозбірливим виразом обличчя. Слідкуючи за її поглядом, очі Ілеї впали на тонке дерево. Вона дивилася, як цілитель потирає їй руки.

Її погляд залишався зосередженим. Активувавши свою ауру, Ілея підійшла до дерева. Штовхнувши його набік, її гомілка прорвалася крізь густий ліс, а нога вийшла з іншого боку. Полетіли осколки, і стогін розсік повітря, коли дерево повільно падало. Ілея спрямувала його рукою, так що дерево врізалося в інше, а потім і на землю.

.

Озирнувшись назад, вона вловила спалах усмішки на обличчі Аліси. Він зник так само швидко, як і зявився, і дівчина знову подивилася вниз. Ілея прийняла рішення.

Зміна плану. Давайте візьмемо те, що нам потрібно, і спалимо це зараз.

Підійшовши до наметів, вона обшукала їх. Пара рюкзаків з їжею та іншими речами, які могли знадобитися для подорожі, – це все, що можна було знайти.

Спорожнивши всі рюкзаки, вона наповнила свій і ще один їжею і запасними речами власного необхідного посуду. Передавши рюкзак Алісі, вона зрушила в купу все інше, що було у бандитів – намети і все інше.

Взявши кілька маленьких паличок і дров, вона мовчки розпалила вогонь ножем і кресалом. Аліса дивилася далі, не вимовляючи жодного слова. Полумя розрослося, і Ілея побачила іскру в очах Аліси. Не знайшовши слів, щоб сказати, дві жінки просто стояли, поки вогонь поглинав решту кемпінгу.

Сонце зайшло, коли вони стояли, потріскування вогнища було єдиним шумом поблизу. Минула година, і тільки легке сяйво вуглинок освітлювало Алісу та Ілею.

— Нам треба рухатися, — раптом заявила Ілея. Вона взяла на плечі рюкзак і почала йти.

.

Аліса пішла за нею.

Пройшовши хвилин пятнадцять, вони знайшли галявину з поваленим деревом. Ілея зупинилася. Ми залишимося тут на ніч. Ти на вахті близько чотирьох годин, а потім розбуди мене. Якщо звірі наблизяться, негайно розбудіть мене.

Аліса злякано дивилася на неї.

.

Не хвилюйся, просто розбуди мене. Мені дуже потрібно спати. Лягши, поклавши голову на ковдру, Ілея заснула за лічені хвилини.

.

Через кілька хвилин вона прокинулася, коли щось смикнуло її за плече.

М... Міс Я... Ілея... Будь ласка, прокинься...

.

Подивившись на перелякане обличчя і пару великих карих очей, Ілея застогнала і струснула з себе туман сну. Її погляд зосередився на Алісі. Дівчина була худішою, ніж мала б бути, її трохи грубе коричневе вбрання звисало вільно, а світле волосся було жирним і недоглянутим, якраз достатньо довгим, щоб дотягнутися до тканини одягу.

— Минуло чотири години? — спитала Ілея.

, –

Дівчина похитала головою. Н... Ні, це... Я все одно не могла заснути. Це... вже майже ранок, але...

.

Гарчання зупинило Алісу. Блакитне світло освітлювало ще темну галявину, коли Ілея встала, і її татуювання спалахнули.

— Гаразд, виходь, що б ти не було, — прошипіла Ілея. Немов відповідаючи на її поклик, з лісу вийшли четверо вовків. Вона підняла ногу і тупнула вниз, і гучний удар змусив вовків негайно втекти. Коли Ілея подивилася на Алісу, очі дівчинки були завбільшки з обідню тарілку.

.

— Вже ранок, кажеш? Знову сівши спиною до поваленого дерева, Ілея відкрила рюкзак. — Може, й поснідаєш.

Ілея запропонувала Алісі трохи мяса і сухофруктів, на що дівчина погодилася.

— То яка твоя історія? — спитала Ілея.

Ковтнувши шматочок, який вона зїла, Аліса відкашлялася.

Я вивчаю магію в . Ми з однокласниками їхали до Рівервотч на фестиваль наступного тижня, коли... Ковтнувши один раз, вона продовжила. Моя карета була змушена зупинитися через зламане колесо... Вони к... Водій загинув, а т... взяв мене. Вони... вони сказали, що якщо я буду чинити опір, вони... убє і мене.

Відмахнувшись від цього, Ілея спробувала посміхнутися їй.

Все добре. Решта вже історія, і вони вже мертві. Звичайно, їх було лише четверо, чи не так?

Аліса кивнула. — Знову... Дякую. Я завдячую тобі своїм життям, міс... Ілея.

Засунувши в рот шматочок фрукта, Ілея кивнула.

Не хвилюйтеся, вони були... Не добрі люди. Я сам прямую до . Можливо, ми знайдемо там ваших друзів і разом подивимося турнір.

.

Аліса при цьому трохи посвітлішала.

!

Ну, він буде дуже повним. Хоча у нас є досить непогані місця, навіть цілий будинок, в якому можна зупинитися!

.

Це був найбільший ентузіазм, який Ілея чула від молодої дівчини. Сподіваюся, вона була в захваті від цієї перспективи і почала забувати минулий тиждень зі своїми викрадачами.

.

Ну, тоді давайте зробимо це. В якості погашення ви отримаєте мені одне з цих місць.

!

Аліса енергійно кивнула, здавалося, щаслива, що змогла хоч трохи відплатити своєму рятівникові. — Ти навіть можеш залишитися з нами!

Похитавши при цьому головою, Ілея посміхнулася. Мені буде добре десь у лісі за містом, не хвилюйтеся. Не найбільший шанувальник сусідів по кімнаті. Подумавши про це, вона розсіяно продовжувала Можливо, у Дейла є вільне місце.

.

Аліса підбадьорилася, але нічого не питала.

?

— Що ти вмієш чаклувати? — поцікавилася Ілея. Все, що я знаю, це те, що ти цілитель. Вибачте, якщо питання грубе, я не звідси.

Аліса похитала головою. Ні, ні, це не грубо питати. Я цілитель з Коринфа. Побачивши відсутність реакції Ілеї, вона додала Це орден цілителів у Світанку. Половину тижня я ходжу туди, а другу половину проводжу в Коледжі магії. Я вчуся на чарівницю в другому класі.

Насправді це дуже вражає. Я цілитель Азаринта. Вираз обличчя дівчини не змінився, тому Ілея припустила, що знає про цілителів Азаринта так само мало, як Ілея про коринфських. Це орден цілителів досить далеко звідси. Ми лікуємося і боремося одночасно.

!

Аліса кивнула. Я ніколи не чув про цей наказ... або будь-які цілителі, які борються за це. Ну, старий Джордж колись був авантюристом, а його другий клас – це щось