Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Атарінья 📚 - Українською

Читати книгу - "Атарінья"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Атарінья" автора Мирослава Горностаєва. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 35 36 37 ... 57
Перейти на сторінку:
голові моїй, мов удари дзвону, билося

одне – справедливості стало задосить.

Я змужнів у безкінечних битвах, яких могло й не бути, якби не незбагнене для мене

милосердя Еонве. Власне, Саурон погубив і Нуменор, нашепотівши останньому його князю

мрію про безсмертя… Я одружився з Келебріан – а з ким я ще міг одружитись, як не з такою

як сам, проклятою ще у материній утробі. Я товаришував з Трандуїлом, бо він бився

лівицею, як і я, хоча ніколи не згадував чому… Я стежив за вцілілими нащадками Ельроса і

взяв на виховання останнього з них, хлопчика, лице якого нагадувало мені брата, хоча Адан

Арагорн, прозваний мною Естелем, зовсім не був схожим на Ельфа і мав щиру вояцьку

душу. Однак, мені завжди здавалося, що в ньому живе душа Ельроса, котра втратила

пам’ять, мандруючи від тіла до тіла, і є щасливою, бо їй не згадується зрада матері, не пече

загибель Макалауре, не дзвенить ночами арфа з золотими струнами… А потім Естель

зізнався мені, що кохає Арвен, мою єдину доньку, утіху мого серця. Я люблю своїх синів-соколів, але Арвен для мене була сенсом життя.

Я не послав Арагорна, як мій предок Тінгол, за коштовностями з корони Саурона, тим

більше, що тварь, яку вже не раз розвоплощали, мала нині вигляд Багряного Ока на

вершечку вежі. Яка там уже корона… Але я зробив гірше – я сказав Естелю, що моя донька

вийде заміж лише за князя Гондору, держави, що була спадкоємицею Нуменору. Тієї миті я

нічим не відріжнявся від свого і його предка Тінгола, бо завдання це для Адана з

прадавнього, але майже вигаслого роду було непосильним.

Арагорн виконав його… Мій Естель приймав участь у Війні Кільця, був у супроводі

Оберігача Кільця, який я назвав Братством. Четверо гобітів, двоє Людей, Ельф, Гном та

Істаро – Мая в людському тілі. Їм вдалося зробити неймовірне – заклятий перстень щез з

лиця землі.

Ніхто не знає, як мудрий Ельронд, чий дім був в Ендоре останнім безпечним притулком, сидів біля ложа гобіта Фродо, пораненого чародійським клинком воїна-привида, страшного

породження Саурона, і тримав в руках Велике Кільце, яке Саурон зробив, виманивши у

Келебрімбора таємницю виготовлення артефакту. О, я не торкався до Кільця руками, я

нанизав його на ланцюжок. Я дивився, а Кільце нашіптувало мені спокусливо про

можливість виконання Обітниці, та тільки я зрозумів, що, коли я визнаю себе його

господарем, а радше – слугою, то мені стане байдуже до всіх, окрім себе, і до мого аtarinya 49

теж стане байдуже. І я заховав тоді Кільце, і почав збирати Велику раду, і споряджати

Оберігача.

Я втратив Келебріан, думав, що втратив… Однак хоча б в цьому мені пощастило: vanimelde20

жива, і, здається, здорова. Я втратив доньку – Арагорн став таки князем Гондору, став цілком

заслужено, і Арвен прийняла долю смертної, і зосталася з ним там, у місті з білого каменю, котре мало назву Мінас-Тіріт. Нещаслива назва – сказав би Фінрод Фелагунд, але Фінрод не

повертався в Ендоре опісля свого воскресіння.

Я зоставався в Ендоре до останнього, бо весь час шукав можливість для виконання Обітниці.

І я її віднайшов, ненько.

Нерданель подивилась на гостя з недовірою, але в її очах палахкотіли іскри безумної надії.

- Днів через сім, - лагідно сказав Ельронд, - у княгині Анайре відбудеться бал… Вас

запрошено… не тільки на бал – вас запрошено у змову. Не злякаєтесь?

- А ти як вважаєш? – спитала Нерданель, дивлячись йому просто в очі.

- О, цей погляд Майтімо, - вимовив гість, - звісно, що ні… Однак, я мушу вас покинути, бо ми розмовляли кілька годин, і вам потрібен відпочинок. Я залишаю вам арфу – тут

їй буде затишніше. Відваги, ненько… Ми здолаємо все – навіть прокляття.

Він пішов, а Нерданель взяла на коліна синову арфу, зроблену Феанаро для свого

талановитого дитяти, захищену замовляннями від тліну, поклала руки на струни і мовила

під їхній тихий подзвін:

- Естель… Сподіваюсь без надії.

Тиждень проминув в давно забутих, але таких приємних клопотах. Нерданель знову

прикликала до себе тих жон і дів, котрі складали колись супровід княгині Першого Дому, а також свою невістку Лехте – дружину п’ятого сина Куруфінве - молодшого і матір

Келебрімбора.

Коли Нерданель оголосила всім цим згорьованим вдовам та нареченим, що вони йдуть на

бал, жони і діви спершу впали в заціпеніння, потім в здивування, потім – у гнів, а потім

почали квапливо шити і приміряти нові сукні. Княгиня мала на своїх двірських пань та

панянок приблизно такий самий вплив,

1 ... 35 36 37 ... 57
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Атарінья», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Атарінья"