Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Поворот долі, Hevi 📚 - Українською

Читати книгу - "Поворот долі, Hevi"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Поворот долі" автора Hevi. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 35 36 37 ... 39
Перейти на сторінку:
21.1

   Зриваюся і біжу до дверей, нічого не розумію, не знаю, що робити. Вибігаю в коридор надіваю чобітки, куртку, хапаю ключі від автомобіля і вибігаю з квартири.

   Сідаю за кермо і включаю навігатор . Заводжу двигун і мчу за вказаною адресою, по навігатору до місця призначення мала б домчати за пів години. Їду і в голову лізуть різні думки, кожна наступна страшніше за попередню. Чому нічого доброго не спадає на думку, а тільки одні жахіття. Мчу як навіжена, навіть не звертаючи увагу на світлофори, декілька разів дивом вдається викрутити кермо, щоб не потрапити в аварію. Хоча моє життя мені зараз здається нікчемним, нічого не вартим, все, що мене зараз хвилює це Олег. Як він? Що з ним? Чи живий? 

    Я вже передумала все від потрапляння в поліцію до лікарні, краще ж звичайно поліція, там він хоч живий і не ушкоджений, а судячи з того, що він не телефонував, а чужа людина, то з ним щось серйозне, він не може розмовляти, може його взагалі вже немає в живих. Ні, ні, ні, цього не може бути,  навіть думати про таке страшно, ні, я не можу його втратити, просто не переживу цього.

    Ті двадцять п'ять хвилин, які я мчала до вказаної мені адреси, здалися мені вічністю. Нарешті я прибула на місце призначення. Де я? Нічого не розумію. Не можу ніяк розібратися, що тут знаходиться, не схоже ні на лікарню, ні на поліцейський відділок. А може його взагалі викрали? Може треба було подзвонити Миколі, щоб їхав зі мною, як я зможу одна визволити Олега з рук бандитів?

   Виходжу з авто на вулицю, всюди темно, з однієї із будівель до мене наближається чоловік. На бандита не схожий, навіть на охоронця бандита, якийсь надто худий, чи що. Якось не зрозуміло хто він і що. 

   - Доброго вечора, слідкуйте за мною , на вас уже очікують.

   - А де Олег, що з ним?

   - Вам все розкажуть. Тільки я повинен надіти вам пов'язку на очі.

   - Що? Навіщо?

   Аж тепер страх починає прокрадатися по всьому тілу, досі я мчала як навіжена і не відчувала страху взагалі, а зараз мені дуже навіть лячно.

   - Все дізнаєтесь всередині.

   Мені зав'язують очі і беруть під руку та кудись ведуть. Відчуваю як моє серце б'ється десь у голові, а я починаю труситися чи то від холоду, чи то від страху. 

   Йшли ми мабуть хвилин п'ять, а може менше, не знаю точно. Всюди тишина, нічого не чути ніде ні звуку. Де я, що зі мною буде? А головне де мій коханий?

   Раптом ми зупинилися. З моїх очей знімають пов'язку. Я деякий час стараюся роздивитися, що відбувається навколо, але поки не можу нічого розгледіти, все розмито, очі ще не адаптувалися. Коли все роз'яснюється кругом, я бачу перед собою Олега. На перший погляд він цілий та неушкоджений. Але, що тоді тут відбувається?

    Олег підходить ближче до мене, стає на одне коліно і простягує мені руку в якій лежить маленька коробочка, а в ній неймовірної краси обручка:

   - Кохана, ти найдорожча людина в моєму житті. Ти мій всесвіт. Я навіть не уявляю свого життя без тебе. Ти наповнюєш його сенсом та фарбами. Безмежно люблю тебе і дякую долі, що подарувала мені зустріч з тобою. Ти забрала моє серце і душу, а я взамін прошу твоєї руки. Ти вийдеш за мене???

      І тут я не витримую, всі емоції рвуться на зовні:

   - Ти взагалі нормальний? Я мало з розуму не зійшла. Ти знаєш скільки всього я собі надумала поки їхала сюди, я вже думала, що тебе немає в живих.

   Сльози ллються рікою, а я б'ю кулаками Олега, який весь час старається мене обняти.

    - Вибач, я хотів зробити тобі сюрприз.

   - Сюрприз, сюрприз? Ти розумієш, що я мало серцевий напад не отримала. Я так мчала, що декілька разів ледь не потрапила в аварію. Такий сюрприз ти хотів?

   - Що за дурниці ти говориш, звісно, що ні. Ти для мене найдорожча людина в цілому світі, як я можу тобі бажати чогось поганого? Я не думав, що ти будеш так хвилюватися. Ну вибач мені.

    Я нарешті трохи заспокоююсь і Олег мене дуже міцно стискає в обіймах. Всі мої переживання та хвилювання вмить випаровуються. Я тану в обіймах коханого чоловіка.

   Коли Олег мене відпускає я нарешті помічаю кругом себе безліч свічок та квітів, а ми з Олегом стоїмо в середині серця викладеного із пелюсток троянд. Все так красиво і романтично. В дальньому кутку стоїть столик накритий на двох осіб.

    Олег бере мене за руку і веде до столика. Починає грати легенька музика. Все навкруги немов у казці. Коханий допомагає мені сісти висунувши для мене крісло, а тоді сам сідає навпроти.

    До мене тільки тепер доходить , що я примчала сюди в піжамі і виглядаю як якась ненормальна.

   - О ні, я в піжамі. Навіть не перевділася, одразу помчала до тебе. Тепер почуваю себе ідіоткою. Уявляю, що люди подумають. Ти знаєш у мене супер вигляд, якраз для освідчення в коханні.

    - Ти мені подобаєшся у будь якому вигляді, а на інших плювати. Ти найгарніша дівчина у всьому світі. Хоча без одягу ти взагалі богиня.

   Я одразу червонію від слів Олега.

   - Поїхали додому. Мені незручно бути тут в такому вигляді.

   - Тут крім нас ітак нікого немає. Я найняв це приміщення на цілу ніч, не хвилюйся. Давай повечеряємо і поїдемо.

   Олег розливає шампанське по келихах.

    - Я на машині.

   - Нічого страшного, її приженуть до твого під'їзду. Сьогодні ми можемо розслабитися.

   Ми випили трохи шампанського, повечеряли. Така гарна і приємна обстановка, що час пролетів не помітно. Я навіть забула про те, що я в піжамі та чому примчала сюди.

    Після вечері Олег взяв мене за руку і ми пішли до виходу, там на нас чекав водій, він відвіз нас додому.

   Олег почав до мене чіплятися ще по дорозі додому, а коли ми піднімалися по сходах, я його вже насилу відганяла від себе . Тільки ми переступили поріг як він одразу накинувся на мене.

   - Почекай, дай хоч зняти куртку.

   - Не переживай, я тобі допоможу. Я страшенно скучив.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 35 36 37 ... 39
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поворот долі, Hevi», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Поворот долі, Hevi"