Читати книгу - "Українська мала проза XX століття"

Забужко Оксана                 Дівчатка

Примітки (до електронної версії)

Помічені та виправлені верстальником помилки набору:

Стор. 17: …оте пресловуте й [уславлювання] => уславлюване каганцювання з селянами над корисними й неспокушено-простими книжками…

Стор. 35: А коли шукати отого блумівського «сильного попередника», майстра, без творчого змагання з яким [письменик] => письменник просто не може відбутися…

Стор. 55: Мене не боліло те підданство під її [вдасть] => власть; сила якоїсь відпори не прокидалася в мені ніколи.

Стор. 66: …не дає нам спокою [и] => й робить із наших істот лише послухачів і статистів своїх!

Стор. 79: …перемінювалася в іншу істоту, теплу й приступну, незрівнянну з своїми [прорізними] => прерізними видумками…

Стор. 86: …до дверей кімнати, [створених] => отворених широко, де стояв інструмент…

Стор. 89: Була така ніжна й тепла, така добра, якою не бачила я її ще супроти [ніко о] => нікого…

Стор. 91: …мов другу тінь, тягнула щось із [створеної] => отвореної наново кімнати за собою…

Стор. 102: Потім додав, [відіткнувши] => відітхнувши…

Стор. 104: …кликнув нараз позад бесідуючих панотець, якого почала мандрівка [нетерпеливими] => нетерпеливити.

Стор. 124: Я бачу все незвичайно виразно, як [угарячці] => у гарячці.

Стор. 133: Валились розкішні храми, [розставали] => розтавали на альпах сніги…

Стор. 171: Там засідали сусідні [дідичи] => дідичі, гречкосії…

Стор. 171: …ксьондз сипав [«віци» чхав] => «віци» і чхав од табаки…

Стор. 172: …околот, слизький, морозний і з житнім [духом, В] => духом. В грубі повно вогню…

Стор. 183: Підходжу до шафи [ї] => і виймаю пару горіхів.

Стор. 193: …і ліниво підняла над безбарвним [обличям] => обличчям бриля…

Стор. 198: Вона чула розмірені кроки, що [одбивалиеь] => одбивались наче такт думки

Стор. 209: [Криваний] => Кривавий круг сонця уже черкався об гору.

Стор. 213: — [Пришила] Прийшла дослухать твій сон.

Стор. 271-272: …обличчя [вдавалося] => здавалося вирізьбленим скупою на легкі ефекти рукою думливого артиста…

Стор. 276: І Мартоха немов спішилася натішитись [нею] => сею дитиною…

Стор. 286: — І таки страх [неформено] => нефоремно пошите…

Стор. 292: …там [в] => є багато моїх молодих портретів, можете їх роздивитись…

Стор. 317: …стрепенулася, скочила до [дверей обернулася] => дверей, обернулася до шпарки…

Стор. 335: …але і руки найрадше [ие] => не рухались би, лише спочивали би…

Стор. 342: [Дедя] => Дєдя казали давати вам студеної води і булку їсти.

Стор. 344: приятельки поспирали руки на коліна і [пігтнулися] => пігнулися.

Стор. 373: Бабині очі останній раз подивилися приязно і ласкаво [ва] => на Петрика…

Стор. 387: Олена показала рукою [па] => на мужика, що його саме розправа переводилася.

Стор. 396: Я тобі ніколи всього [ие] => не розповідала, а тепер мушу.

Стор. 397: — Ти мені не говори про смерть, [Аничко,] => [Аничко.] Я не хочу це й слухати.

Стор. 398: Що це тобі таке, [Аннчко] => Аничко? Може, я намочу [платнику] => платинку та прикладу тобі до голови…

Стор. 399: …але він мені хору жінку [перепудив,] => перепудив. Аничко, цить-бо!

Стор. 400: На [платнику] => платинку, обв’яжи собі голову, най тобі гарячку витягне.

Стор. 406: Повільний стук на сходах, двері [створилися] => отворилися, в робітню ввійшла бліда дівоча постать…

Стор. 408: Лежала на веранді у відкритій домовині, [білілая] => біліла, як лілея на чорнім коврі.

Стор. 410: Його відкрита голова була всіяна короткими гебановими кучерями, що підкреслювали [ясніть] => ясність обличчя…

Стор. 423: «Род человеческий дик [й] => и бесплоден, не будет, не будет свободен!»

Стор. 424: В миг последний, [торжествуй] => торжествуя…

Стор. 437: Ну тебе, я раз у раз тільки розпаскуджусь коло [тобс] => тебе…

Стор. 499: Виходило ніби [трохі] => трохи надзвичайно, несподівано, але не так уже й погано для мене.

Стор. 520: Їй, очевидно, треба було дізнатись, яке вражіння зробила Олафова робота [та] => на Вальдберга!

Стор. 539: Забачивши дим, [нони] => вони немов заспокоюватись і кидались розпитувати одне одного.

Стор. 557: Про браунінг: [Конай] => Конан-Дойль добре знав звичайного читача…

Стор. 569: Подивись на себе: тобі жити два [дні, Хіба] => дні. Хіба тобі до дівчат?

Стор. 581: [Би] => Ви ж самі кажете — не можна без цього.

Стор. 583: [їІ] => І раптом закричав на Зиммеля:…

Стор. 584: А в своїй кімнаті [згадували] => згадувала червоне обличчя бородатого солдата республіки…

Стор. 601: Мій [батальон] => батальйон на підбір: це юні фанатики комуни.

Стор. 613-614: Праворуч маячів сторожовий загін мойого [батальону] => батальйону.

Стор. 654: …мені вже спало [ла] => на думку, що більше такого випадку не трапиться.

Стор. 686: — Дозвольте ж тепер запитати, хто ваш [чоловіу] => чоловік?

Стор. 738: Велику передову дав товариш [Волін зверхній] => Волін, зверхній ідеолог при штабі Махна…

Стор. 742: …їй насолодно було оповити голову тонкими [пальцами] => пальцями, схилитися…

Стор. 779: Бачиш — він звернув [убік подався] => убік і подався через бугри снігу.

Стор. 946: Політика переставала бути привілеєм [полководцв] => полководців.

Стор. 948: Усі місяці [але] => аж до створення світу Божого до того провалля поскидувані були.

Стор. 952: У м’яких чув’яках нечутно, як тінь, по [Климовій] => килимовій доріжці крокує гетьман.

Стор. 1002: На запит голови суду, полковника Гелєна, чи принц бажав [всупити] => вступити до анґлійської служби…

Стор. 1065: …очі мала такі видющі й гострі, що сховатись од неї не могло [ніщо світі] => ніщо в світі.

Стор. 1085: Мина [хоч] => хоче діда прохромить рогами.

Стор. 1085: Забув, якого року, навесні, напередодні [Пахси] => Пасхи, повідь случилась…

Стор. 1125: Де це — я не знав, я ніколи [де] => не цікавився ні до цього, ні потім.

Стор. 1159: Чехова я міг цитувати [с] => з заплющеними очима.

Стор. 1219: Коряк повертається до сторожки, вимітає звідти прілі гриби, що проросли по кутках і під [приміською] => примісткою ще восени…

Стор. 1340: Пашковський, антираціоналіст [и] => й антипрогресист…

Стор. 1345: …там, долонею змівши з [ланочки] => лавочки зелене кришиво для качок, бабця радісно божилась…

Стор. 1350: …залітали до дзвіниці і пошерхом крил [озвучували: давно] => озвучували давно німу мідь…

Стор. 1361: То лиш язик у нього тепер масний, а сни давно вже [скромні] => скоромні.

Стор. 1457: …Мераб Мамардашвілі [назвиває] => називає це «впадати в думку»…

Примечания

1

Дзюба І. І