Читати книгу - "Оманливий рай, Світлана Литвиненко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
-Антон, прошу тебе не будемо витрачати час на пусті жарти. Говори конкретно, чого вони хочуть,- Денис серйозно відносився до будь-яких питань, які стосувалися його компанії.
-Та які там жарти. Я цілком серйозно. Американський впливовий та головне заможний бізнесмен Джон Тейвор хоче укласти з нашою компанією угоду. І пропонує це зробити у неформальній обстановці,- почав розповідь Антон,- він хоче, щоб ти особисто приїхав разом зі своїм помічником тобто зі мною до нього. Я правда спитав чи можна з собою своїх дівчат узяти, я мав на увазі Лесю та Єву. А він сказав без проблем.
-Куди взяти? У рай? В який рай?- запитав незадоволений жартами друга Денис.
-Та це я так образно виразився,- поспішив заспокоїти Антон Дениса помітивши його незадоволення,-цей Джон планує відпочинок на острові, який знаходиться у Тихому океані. От і нас туди запрошує, тобто на цей острів. Відпочинок за його рахунок десять днів. Пропонує поєднати відпочинок і роботу. Говорить, що угоди треба укладати відпочиваючи. Я навів довідки про цей острів…
-Ти б краще навів би довідки про цього Джона Тейвора,- перебив Денис починаючи розуміти зміст справи.
-І про нього теж довідки навів, і причому в першу чергу. Та ти не перебивай та слухай все по черзі,- Антон розкрив свою папку та дістав звідки досьє на американського бізнесмена та фото острова,- Джон Тейвор, п’ятдесят років, вдівець, дітей немає, є тільки рідна сестра. У нього є завод де виробляють солодкі напої, які продає не тільки у своїй країні, а й за кордон. А також має мережу продуктових міні-маркетів. У нього мета така, він в Україні замовляє потрібен йому товар для своїх магазинів і хоче щоб ми йому цей товар доставляли, а натомість він буде постачати в Україну свої напої тим київським магазинам, які у нього їх замовлять. Тобто наші фури повинні в Америку привести український товар, вивантажити його там, а потім загрузитися американським товаром і привезти його в Україну. Маршрут детальніше обговоримо при зустрічі. Але тут і так зрозуміло, доїдуть наші фури до морського порту, а там на вантажні судна через океан... Для нас це вигідно. А острів на який цей Джон нас запрошує – це неймовірне місці для відпочинку, курорт для заможних людей. Дорогі готелі з видом на океан, всякі види розваг та найголовніше це природа. Густі джунглі, пляжі з білосніжним піском і звичайно океан з чисто кришталевою водою де видно коралові рифи і те як плавають рибки… Одним словом рай.
-Звучить заманливо,- погодився Денис,- умієш вдало описати. Та ми повинні думати не про відпочинок, а про роботу.
-Денис, ми будемо думати одночасно і про роботу і про відпочинок за чужий рахунок. А дівчатам як це сподобається. Взагалі Ден ти якийсь дивний зробився після того, як я прийшов. Точно нічого не сталося? Чи може все-таки щось не так? Тоді розповідай,- Антон знову підозріло подивився на друга.
-Кажу тобі, що все гаразд. Я подумаю над тим що ти мені щойно розповів, поміркую та прийму рішення. Ще треба в Єви запитати, чи зможе вона поїхати зі мною. Може їй взагалі небажано ні на які відпочинки їздити,- Денис, мав наміри з’ясувати, чи Єва справді вагітна.
-А чого це вона не зможе. І вона зможе і Леся зможе. Візьмуть відпуску на десять днів і будь ласка вільні їхати хоч куди. І закордонні паспорта у них є, бо Леся говорила, що під час навчання вони їздили до Англії, практику там проходили,- Антон ніяк не міг зрозуміти Дениса,- я впевнений вони будуть на сьомому небі від щастя коли дізнаються про такий відпочинок серед весни. І відразу побіжать купувати собі купальники.
-Може і так. Але до завтрашнього дня я повинен подумати. А зараз перейдемо до іншого питання,- серйозно сказав Денис і Антону нічого не лишалося як погодитися.
Перед тим як забрати Єву з роботи Денис купив фруктів та букет квітів. Він все ж таки мав намір з’ясувати правду.
-У нас сьогодні якесь свято чи це знову просто так? – запитала Єва взявши з рук Дениса квіти та подякувала його поцілунком.
-Взагалі я із задоволенням тобі готовий дарувати квіти щодня без будь- яких причин. Пропоную повечеряти разом та поговорити,- Денис допоміг скинути куртку Єві і сам роздягнувся,-ти йди поки відпочинь, а я щось приготую і потім тебе покличу.
-Та я можу тобі допомогти,- Єву дивувала така турбота з його боку.
-Єво, будь ласка, не сперечайся зі мною. Ти краще скажи чи добре себе почуваєш?- він уважно подивився на неї,- бліда ти якась. Не нудить?
-Ден, зі мною все гаразд. Взагалі з чого ти взяв, що я бліда. Нормальний у мене вигляд,- Єва подивилася на себе у дзеркало, що висіло тут у коридорі.
-Ну, добре. Йди відпочинь, а я тебе покличу,- і Денис взяв до рук пакети з покупками та пішов на кухню.
Вже через пів години він покликав Єву та допоміг їй сісти за стіл. Він приготував спагеті з сардельками, зробив салат із свіжих овочів, поставив фрукти.
-Виглядає смачно і так багато свіжих овочів і фруктів. Мені це подобається,- Єві була приємна така увага і вона із задоволенням почала вечеряти.
-Єво, ти нічого не хочеш мені сказати, може повідомити якусь новину,- почав якось обережно розмову Денис не зводячи з неї своїх очей.
-Та нічого новенького немає,- відповіла пережовуючи.- А у тебе що новенького?
-Єво, ти вагітна?- Денис вже не витримував і запитав про це прямо.- Вибач, може я зіпсував той сюрприз який ти хотіла мені повідомити… Вибач.
Єва хвилину дивилася на нього мовчки після того як нарешті їй вдалося ковтнути кусочок сардельки, а потім запитала:
-З чого ти взяв, що я вагітна?
-Я…, ти така бліда… я подумав, що…
-Ні, Ден я не вагітна. Ми з тобою тільки один тиждень живемо разом. Ну, якщо це і трапилося, то я про це ще не знаю. Ніяких змін поки що не відчуваю,- намагалася більш зрозуміліше пояснити Єва,- але не розумію я тебе…
-Я хочу сказати…,- Денис навіть відчув розчарування, бо саме зараз він зрозумів, що зовсім би не проти стати батьком,- що я…, одним словом я хочу сказати, що я…був би радий.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Оманливий рай, Світлана Литвиненко», після закриття браузера.