Читати книгу - "Галка"

262
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Галка" автора Павло Федорович Автомонов. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги / 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 36 37 38 ... 135
Перейти на сторінку:
вермахта все збільшуються, що приводить до численних жертв серед особового складу. А все це свідчить, що місцеве населення широко підтримує партизанів і саботажників».

Фашисти нарощували сили проти партизанів. У жовтні-листопаді 1943 року, коли населення повстало проти окупаційних властей, командуючий охоронними військами Бот ввів проти партизанів 207-му, 285-ту і 281-шу охоронні дивізії, 388-му навчально-польову і майже 20 охоронних батальйонів. У смузі дій 18-ї армії, згідно наказу. Кюхлера, виділено ще 20 батальйонів (від кожної дивізії на фронті по батальйону). Та ще командування німецьких військово-повітряних сил доручило командуючому 1-им повітряним флотом Пфлугбайлю посилати щодня по кілька ескадриль на партизанські села і бази в лісах.

Ще ніколи з групи армій «Норд» не виступало стільки сил, як восени сорок третього року. Така була відповідь на заклик Ленінградського штабу партизанського руху підняти у тилу німців народне повстання проти німецьких окупантів, повстання за радянський народ, за хліб, за селянське і державне добро. В Ленінградській області палахкотіло три вогнища, два з яких — на північ від лінії Псков — Дно — Стара Руса — ріка Волхов. Третій повстанський край на північному заході області, де діяли 12-та, а також 6-та і 2-га партизанські бригади. Межі цього партизанського району на заході й півдні виходили безпосередньо до лінії «Пантера». Отой невидимий стик між 2-ю бригадою партизанів і районом будівництва оборонної смуги на північ і північний схід від Пскова і контролював оберштурмфюрер Вундерліх.

І ось Кротов отримав нове завдання — довідатися, чи справді на хутір «М» прийшли партизани групи секретаря Псковського підпільного райкому партії Акатова? Оберштурмфюрер Вундерліх хоча й пізно, але знав, що 30 грудня у селі Новоселля відбулося засідання партійного і радянського активу — з півтораста чоловік. Факт цей дуже розлютив німців, бо діялося це під носом у них, за десяток кілометрів від лінії «Пантера», яку німці хочуть зробити, як і весь «Східний вал», — неприступною для Червоної Армії. А виявилося, що на тій нараді партизани теж говорили про будівництво укріплень навколо лісових таборів, про людські резерви для партизанських загонів, про розширення продовольчих баз, а не лише про політичну роботу комуністів у селах і в партизанських формуваннях.

Кротов мав пересвідчитися, чи зупиниться на цьому хуторі Акатов і з ким він зустрічатиметься. Мабуть же, сюди прибуде хтось з керівників новосельської оргтрійки. Коли так, то завтра ж хутір обложать німецькі солдати з охоронної дивізії — і партизани не дорахуються ще кількох своїх керівників. Тоді були перебиті організатори псковського партійного підпілля і тільки Акатову пощастило услизнути.

Коли на східному небосхилі, над принишклою смугою лісу раптом заясніла, немов, проявилася на фотопапері, золотава півкуля місяця, Кротов і два його супутники — Пеньковський, ставний чоловік років під тридцять, і вузькоплечий Рябушкін — діставалися до луків, на яких загубилася у снігових кучугурах клуня.

— Заночуємо в клуні, пане Кротов? — запропонував Пеньковський.

Та Кротов думав про своє.

— Тут можна на бокову до ранку, — підтримав напарника низенький Рябушкін. — І перекусимо…

— Вірно. У ногах правди нема, вона в животі! — ствердив Пеньковський.

— Теж мені невидаль — перекусити! — з іронією промовив Кротов, до якого нарешті дійшли слова супутників. — Чому ж ні пари з уст про випивку?

— Само собою ясно! — підтвердив Пеньковський.

— Точно, — сказав Рябушкін. — Ні пари з уст… А пара та клубочиться, мов з труби. Погрітися й бог велів…

— Само собою ясно, — вставив Пеньковський.

Вони зайшли у пройму дверей, крізь яку намело снігу і всередину. Далі було сіно. В клуні пахло травами, снігом і ніби самим вечірнім літнім сонцем. Кротов з розгону впав на сіно, задерши ноги.

— Кра-со-та! Та цього вам не зрозуміти! — зверхньо мовив.

— Певне. Красота, якби нас не заставили нишпорити за партизанами! — висловив невдоволення Рябушкін.

— Не хникай! Витри соплі! Надто жирно для такого слюнтяя, як ти, нічого не робити на війні! — докірливо сказав Пеньковський. — Моли бога, що ти ще живий і маєш до пляшечки закусон. Не те, що в таборі військовополонених. — Точно. Табір — то пекло! — погодився Рябушкін. — А тут жити все-таки можна.

— Не напивайтеся. Можливо, доведеться віч-на-віч розмовляти з партизанами…

— А чому не бандитами? — прискіпливо поспитав Пеньковський.

— Тому, що ми зараз у зоні партизанів. Тож слідкуй, щоб не зірвалося щось небажане з язика, телепню. Випийте по два ковтки.

— Бути по-вашому, пане Кротов. По два то й по… чотири, бо два на два! — поцілував у денце пляшки Пеньковський.

«Пане Кротов!.. Мамонько», — старший трійки зітхнув, потім скинув шапку й покуйовдив пальцями хвилясте волосся. Заклавши руки за потилицю, потягся, солодко роззявивши рот. Стомився. Глибоко вдихнув повітря, що пахло травами.

«Хоча б усе обійшлося! І скоріше б до Берліна, в Добендорф! Звідти попльовував би на цю землю і цих партизанів! Нехай з ними воюють інші! Мені б лише в ту школу пропагандистів. Там би я показав себе! Може, узяли б до штабу генерала Власова. А штаб — це не команда «лісових котів», що ганяє мишей-партизанів. Та, що б не сталося, треба догодити командуванню охоронної дивізії і Вундерліху, вистежити партійних керівників псковських і новосельських партизанів. Звичайно, у Німеччині буде легше, ніж на цій неспокійній землі, що так і кишить партизанами, як гузир невода рибою, невода, затягнутого в рідному озері».

Зітхнув. Село, де він родився, мабуть, спалене німцями, бо й там, як і в Ленінградській області, є партизанські бригади. Розплодилося тих бригад! А куди православним християнам податися, як сказав Чирков, граючи хитрого середняка у фільмі «Чапаєв»? Червоні війська здали Мінськ, а німецька армія як язиком злизала всю Радянську Білорусь! Куди діватися? У партизани! А хто в поліцію. Вибір невеликий, як і в Мамонька-Кротова, коли він розмовляв уперше з Вундерліхом.

Думки Кротова щезли, коли

1 ... 36 37 38 ... 135
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Галка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Галка"