Читати книгу - "Руфін і Прісцілла, Леся Українка"

як заграву далеку…

Мовчання довге.

(Прісцілла говорить тихо, просто, як дитина.)

От, як чудно,

мене мов сон бере…

Руфін

Спочинь, кохана,

я буду тут близесенько.

(Кладе її на послання.)

Прісцілла

Дай руку…

Руфін бере її за руку.

(Вона промовляє ледве чутно, немов засипаючи.)

І завтра так… поберемось за руки…

не будем розлучатись… Правда?

Руфін

Правда.

(Тихо цілує її в чоло.)

Завіса

Особи V дії

Руфін.

Прісцілла.

Нартал.

Парвус.

Покликач судовий.

Вуличний філософ.

Убогий.

Жрець Цібели. 41

Вулична жінка.

Молодий грек.

Матрона.

Хлопець.

Комонник.

Гетера.

Поет.

Молодий юрист.

Старий юрист.

Молодий вояк.

Дідич-провінціал.

Другий дідич.

Лихвар.

Римлянин у далматиці.

Його клієнт.

Багатий плебей.

1-й табулярій.

2-й табулярій.

Провінціалка.

Римлянка.

1-й відпущеник.

2-й відпущеник.

Вігіл.

Хлопець-пролетарій.

Пролетарій старший.

Скульптор з передмістя.

Жрець Ескулапа.

Багатий крамар.

Дрібний крамар.

Наглядач з крематорію.

Бабуся.

Хлоп’я.

Підліток

Фортунатова жінка.

Ремісник.

Міщанка.

Молодий хлопець (християнин).

Молода дівчина (християнка).

Раб.

Рабиня.

Карніфекс і два вояки-кати.

Стара селянка.

Старий селянин.

Циркова юрба - римський люд всяких станів і професій.

Хор християн-засуджених (за сценою).

Цирк. На сцені видко чверть цирку з глядачами і частину арени. Лавки йдуть чвертькругом (сегментом) у три поверхи - в кожному по скілька рядів,- поперетинані східчастими проходами згори додолу, повні людей. На найнижчих лавках люди значніші, багатші; на середніх - люди середнього достатку, плебеї; на найвищих, крутих і тісних,- простолюд, пролетарії. Процес християн судовий відбувається на дальшому кінці арени (за сценою), про нього сповіщає голос покликача судового. По видимому кутку арени часом проходять сурмачі, помагаючи покликачеві втихомирити сурмленням розгаласований люд.

Час полудневий. Багато сонця.

Гомін, махання тогами, покривалами, пальмовими листками для прохолоди. Часом чутно окремі вигуки, короткі розмови тих, що ближче до авансцени. Молоді хлопці й дівчата бігають в проходах межи лавками, розносячи воду, напої, наїдки, квітки.

Молода матрона

(в нижчих лавах)

Як душно!

Молодий комонник

(кличе кивком руки хлопця з кухлем)

Ось вино з водою, пані.

Матрона

Вино? Ой ні, вина не п’ю ніколи,

здоров’я в мене дуже делікатне.

Вино до крові схоже - я не зношу!

Хлопець

Так ось водиця з медом.

Комонник

Дай сюди!

(Бере й частує матрону.)

В тих же лавах, але вище.

Поет

(до гетери)

Чого така смутна моя Алмея?

Гетера

Ох, вчора згинула моя папуга!

Поет

Котра?

Гетера

Зелена! Мучилась як, бідна!

(Закриває очі покривалом.)

Поет

Утрати - людська доля.

Гетера

Слухай, Каю,

ти мусиш епітафію зложити

моїй папузі.

Поет

Конче, богорівна!

Юрист

(молодий. Задиханий, спішно протовплюється і займає місце коло поета)

Яка досада! Як я запізнився!

Кінчається промова?

Поет

Де там! Довго,

без краю ще тягтиметься. Семпроній

в Лаконії 42 не вчився, як відомо.

Гетера

На жаль! Коли вже мусить бути нудно,

хоч би ж недовго.

Молодий вояк

(що сидить по другу руку гетери)

Так, воно нудненько!

Семпроній сей не тямить красномовства.

Юрист

(трохи роздражнено)

Ти звідки сеє знаєш? Тут, здається,

не чутно ні словечка.

Вояк

Все одно,

я бачу, що нудота.

(Показує кудись у далечінь рукою.)

Он, дивися:

сенатори, як верші, позіхають!

Юрист

Сенатори твої багато тямлять!

Вони старої школи, а Семпроній

з нового табору.

(Встає.)

Ні, я піду

десь ближче місця пошукаю, там,

бо звідси нічогісінько не чутно.

(Подається йти, але спиняється.)

Ба! Що обвинувачені казали?

Старий юрист

Зрікалися, що не вбивали, звісно,

та свідки й ціла справа проти них.

Та й всі вони запеклі християни.

Молодий юрист зникає між рядами.

Старкуватий дідич-провінціал

Невдячне то завдання для юриста

в такім процесі бути адвокатом.

Другий дідич

(молодший, сусід попереднього)

Чому ж?

1-й дідич

Пропаща справа - очевидно!

2-й дідич

Тямущий адвокат свій хист покаже

у кожній справі…

Лихвар

(худий, жовтовидий)

Вивішать їх треба,

тих адвокатів!

2-й дідич

Се ж чому?

Лихвар

Боронять

усяку на́волоч! Ті християни -

всі вороги добробуту й держави,

і не повинен би закон давати

їм права оборони.

1-й дідич

(спокійно, флегматично)

Отакої!

Се ти вже щось занадто розігнався,

добродію…

Молодий римлянин у далматиці 43

(голосно позіхає)

Уа! Яка нудота!

Скоріше б вирок той! Чого марудять?