Книги Українською Мовою » 💛 Романтична еротика » Вибач та зрозумій, Катя Кірініна 📚 - Українською

Читати книгу - "Вибач та зрозумій, Катя Кірініна"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вибач та зрозумій" автора Катя Кірініна. Жанр книги: 💛 Романтична еротика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 37 38 39 ... 119
Перейти на сторінку:
22.

— Аналізи хороші, вага та об'єм живота теж. Все відповідає нормі. Хочете знати стать дитини? — цікавиться Наталія Сергіївна, радіючи не менше за мене, що з моїм малюком все гаразд і вагітність проходить нормально.

— Так, звісно. Було б непогано, — відповідаю я, а в самої аж руки трясуться.

Це так зворушливо — лежати перед великим екраном і бачити, як сіпається у животі твоя дитина. Таке довгоочікуване маля, якого я вже шалено люблю.

— Не хвилюйтеся так, Олесю. Все чудово, — гінеколог наводить датчик на мій живіт і кілька секунд водить по ньому. — Бачите ручку? — вказує вона мені на екран.

— Так, дитина мені махає? — сльози стоять в очах, ніколи не думала, що це так мило.

Проте мені трохи сумно, що свою радість я можу розділити тільки з лікарем, яка за стільки часу стала для мене як рідна, але однаково цього замало.

Мені б дуже хотілося, щоб біля мене сидів чоловік, щоб подивився на екран і так само ж радів, як і я. Відмахуюсь від цієї думки, розуміючи, що сама прирекла себе на це, але зараз моє бажання не має значення. Зараз найголовніше, щоб моя дитина народилася здоровою і в належний термін.

— Це дівчинка, Олесю, — широко усміхається Наталія Сергіївна. — Вітаю, у вас буде чудова маленька, така ж гарна, як і ви.

Я усміхаюся у відповідь, але не можу й слова вимовити.

Звісно, я знала, що це буде дівчинка. Я це відчувала, але одна справа здогадуватися, інша справа — знати.

Маленька дівчинка. Як я про це мріяла. Ще трохи, малече, і ми будемо разом. Ти і я. Моя маленька любов.

Це настільки дивовижний стан, коли ти не належиш собі. Ти не просто людина — ти справжня жінка, яка подарує цьому світу дивовижне дитя. Я навіть не сумніваюся, що моя крихітка, буде такою, бо вона сама, що не кажи — диво.

Дитина з'явилася саме в той момент, коли вона була така мені потрібна, і я щаслива, нехай й іноді мене засмучують думки, що немає поруч Андрія. Але він сам вибрав таке життя, не моя провина, що чоловік розв'язував свої проблеми через штани.

Нехай мене іноді й мучить совість, що він досі не знає, що я вагітна.

Мені не вистачає сміливості розповісти йому, бо тоді він точно нікуди не дінеться і буде завжди присутнім у нашому житті, а наскільки я чула, у Заремського вже зовсім інші плани.

Ми йому не потрібні. Він, зрештою, чоловік, і якась чарівна дівчина зможе йому подарувати спадкоємця. Нехай, можливо, і не чарівна, але все ж таки, якщо він захоче — у нього все буде.

Виходжу щасливою з клініки, усміхаюся на весь рот і різко зупиняюся. Ноги наче ватяні, і намагаюся часто кліпати, щоб зрозуміти, що бачу реальну людину, а не фантом.

— Привіт, — несміливо звертається до мене чоловік. — Це причина, через яку ти відмовилася від роботи, яку я тобі пропонував?

Олександр вказує на мій живіт, що округлився, і злегка усміхається.

— Що ти тут робиш? — нервово запитую я.

Мені стає ніяково перед ним, і я поправляю сукню, хоча вона облягає мене, особливо не приховуючи  цікавий стан.

Я не намагалася втекти, тому й не переїхала. Я дала собі обіцянку, що ховатися не буду, і якщо моєму колишньому чоловікові судилося дізнатися про мою вагітність, отже, так і буде. Хоча часом свербіли руки взяти та зателефонувати йому, або було бажання, щоб ми випадково зустрілися десь у місті та він побачив мій живіт, і… ось тут моя фантазія закінчувалася, бо я зовсім не розуміла своїх почуттів.

З одного боку, було б добре і навіть якоюсь мірою правильніше, але з іншого — я зовсім не знала, що робитиму. Біль від його зради так нікуди й не зник, його просто затьмарила вагітність, і я намагалася не думати про себе і про погане. Але Олександра, зізнаюся чесно, зовсім не очікувала побачити.

— Я тебе побачив, коли ти переходила дорогу, і вирішив дочекатися. Дуже радий тебе знову бачити, — чоловік підходить ближче до мене і легенько обіймає.

Не брешу, його обійми здаються мені такими м'якими й рідними, ніби він справді мені не чужий. 

— Ти не поспішаєш? Може, поговоримо? — він відхиляється і простягає свою руку.

— Добре, у мене є вільний час, — погоджуюсь і простягаю свою руку у відповідь.

Його долоня тепла і дуже сильна, я на якусь мить, всього на частку секунди, розумію, що це саме те, чого я останнім часом так хотіла. І це точно позначається відсутність чоловічої уваги до моєї персони, інакше пояснити не можу свою реакцію.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 37 38 39 ... 119
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вибач та зрозумій, Катя Кірініна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вибач та зрозумій, Катя Кірініна"